Твір про осінь, використовуючи такі прикметники золота щедра лагидна багряна жовтолиста журавлина мінлива шкільна

Осінь-це найяскравіша пора року.вона викликає  захоплення, радість і сум одночасно. також осінь щедра своїми дарами природи.  скільки радості приносить її краса! нещодавно зелена трава припала до землі.високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі.вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора.журавлі відлітають у вирій.у такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. 

твір-нарис «моя мама - найкраща»

у мене найкраща мама в світі. ми з моїм братом михайлом дуже її любимо. моя мама - енергійна та сучасна жінка. їй тридцять п'ять років. вона добре виглядає та займається спортом. мама ходить в басейн, любить грати в теніс та бадмінтон. працює мама в
транспортній фірмі, в офісі. вона організовує перевезення різних вантажів.

мама працює багато. через це у неї мало часу, щоб готувати вдома їжу, прати та прибирати. тому всі в нашій родині навчилися самі себе обслуговувати, щоб мамі не доводилося за кожним доглядати. і це корисно, тому що
привчає до самостійності. а якщо в мами є час, нехай вона краще в'яже. мама чудово вміє це робити: вона зв'язала мені гарного светра, татові - теплі шкарпетки, а бабусі - шарф з квітами.

скласти твір на тему "моя мама - найкраща" пропоную так:

      моя мама -
найкраща. її звати інна і їй тридцять вісім років. вона дуже гарна. у неї світле коротко стрижене волосся, овальне обличчя, пухкенькі губи і прямий ніс. вона - справжня красуня. моя мама невеличка на зріст і дуже худенька.

  матуся працює державним службовцем. вона любить свою роботу,
проте дуже втомлюється на ній. моя мама - хранителька сімейного вогнища. вона завжди приходить на всім членам родини. моя мама дуже часто є нас випічкою, робить мені і сестричці сюрпризи. я дуже люблю свою матусю!  

у людей багато вад і недоліків, зрештою, жоден з нас не позбавлений власних. ніхто, як то кажуть, не святий. але є одна людська вада, яку я не можу спокійно переносити, яка викликає у мене гнів, огиду, презирство до цієї людини і ще безліч емоцій. недолік це — брехня.мені досі незрозуміло,
що спонукає людей брехати. особливо коли мова йде про близьких, колег, коханих. навіть якщо ти зробив помилку, якщо зазнав поразки, хіба тобі не пробачать, якщо ти все поясниш щиро-зрештою, близькі люди майже завжди прощають один одного. і будь-яку слабкість, невміння, випадковий необачний крок
можна пробачити, а брехня — майже ніколи. антон чехов писав, що брехня їсть душу так само, як іржа їсть залізо. цей точний образ завжди згадується мені, коли я стикаюся з брехнею. але вона їсть не тільки душу брехуна, вона, немов кислота, роз'їдає довіру, знищує відносини. а скільки існує людей, які
більше не довіряють іншим, тому що одного разу їх зрадив близький — збрехав! тобто брехун знищує не тільки власні стосунки, а й свою жертву: він вбиває віру в людей, вміння відкриватися новим знайомствам і перспективам, оптимізм, любов до життя, нарешті.в якому разі я не кажу, що треба говорити
все всім, що треба висловлювати кожну нісенітницю, що спадає на думку, немає, але тактовність і дипломатія не передбачають брехні. тактовність — коли тобі не сподобався малюнок або вірш одного, і ти кажеш йому: «це не найкраща твоя робота, я бачу в ній кілька недоліків, я вірю, що ти вмієш краще»,
— приносить віру в себе, спрагу змінюватися і розвиватися, бажання досягати вершин. а брехня в очі похвалити, а потім за спиною наговорити казна-чого, — брехня вбиває і знищує.правда гірка, люблять говорити люди, що схильні брехати або приховувати «правда така ж гірка, як і солодка», — завжди
повторює мій батько, який для мене є незаперечним авторитетом, і я надзвичайно поважаю його, в тому числі і за його правдивість. саме він навчив мене не брехати. перш за все, власним прикладом, а це головне. а по-друге, завдяки розумінню, що мене приймуть з усіма моїми слабкостями, помилками,
недоліками. і ця любов, без умовностей (мене будуть любити, яким би я не був) не має нічого спільного ні з вседозволеністю, ні з «» дитини. батько досить строгий, але його претензії завжди стримані, обґрунтовані і справедливі, а похвала цінна для мене. моя довіра близьких, їх підтримка, яку я
відчуваю навіть коли помиляюся, робить мене сильнішими, дає можливість розвиватися - я так хочу виправдати їхню довіру до мене і їх надії! у піноккіо, італійського буратіно з відомої казки, відростав ніс кожен раз, коли він брехав. ось це був би відмінний критерій і показник, якби так було і в
житті. на жаль, так буває тільки в казках, і нещирі люди завойовують довіру інших, живуть з репутацією чесної людини, хоча зовсім не заслуговують на неї. я твердо тримаюся своїх переконань, але нікого не прагну змінити або провчити. помста — негідна справа. нехай брехня деяких людей залишиться на їх
совісті. "вільним є тільки той, хто може не брехати», — сказав французький письменник альбер камю. я сподіваюся, що коли-небудь всі люди зрозуміють, що свобода від брехні — найвища цінність.