Керивник шкільного гуртка ляльковиків із проханням написати сценарій виступу лялькового театру на святі книжки

минають роки, коли замовкли останні постріли, коли було визволено нашу країну від німецьких фашистів. більше 60 років минуло з того тривожного дня, коли мужні червоноармійці встановили над берліном червоне знамення своєї батьківщини. все далі відходять ті грізні роки, коли засіяні сталевим зерном стояли поля, коли кров'ю наливався кожен метр нашої родючої землі, а карі очі кожен ранок дивляться в червоне вранішнє небо.

всьому приходить кінець. зникає війна, жертви, каліцтва, муки, сльози. залишаються лише спогади. "ніхто не забутий, ніщо не забуто! "

пам'ять. ми знаходимо її в старих жовтих фотографіяїх, із давніх речей фронтовиків, які згаснути про ті старашні дні. жахіття війни відбилися не тільки на передовій, де клали свої голови сини україни, а й у вікнах старенької батьківської хати. надривалося серце сивих матерів без своїх синів. єдиною розрадою були писані в окопах листи від рідних солдатів. молоді голубки-жінки назавжди залишалися вдовами назавжди. кожному з воїнів хотілося вижити, хотілось повернутись додому.

ніколи не забудемо тих, хто пролив свою кров за нашу батьківщину.

на літніх канікулах я обов'язково їжджу в село до бабусі і дідуся. я там проводжу приблизно місяць.  бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. навколо будинку подвір'я з літньою кухнею, садком, городом.  у садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. ростуть в садку і кущі смородини.  на городі також всього багато: і цибуля, і часник, і редиска, й огірки, і помідори. а картоплі майже ціле поле. на краю городу посаджені соняшники, так цікаво за ними спостерігати: вони дійсно повертають свої голівки за сонцем.  ще моя бабуся дуже любить квіти. під вікнами хати і на вулиці ростуть чорнобривці, ромашки, троянди.  у бабусі і дідуся живе великий собака пірат, є ще дві кішки. а крім того — кури, качки та коза дінка з козенятами.  ранок починається на світанку. кричить півень і всіх будить. я кілька разів прокидався разом з бабусею. ось вона виходить, випускає курей, качок, сипле їм крупи. маленьких пухнастих курчат та каченят треба годувати чимось особливим. потім бабусі треба подоїти козу дінку та вивести її на травичку недалеко від двора. козенята ще маленькі, вони залишаються в сарайчику.  за всім цим спостерігає пірат, він бігає за бабусею, крутить хвостом, нібито посміхається і терпляче чекає, коли ж і його нагодують.  дідусь з ранку вже накосив трави за двором і поклав її сушити. це для дінки на зиму.  потім ми снідаємо, бабуся після цього йде на город. я їй або щось майструю з дідусем. можна з сусідськими хлопчиками піти поплавати у ставку.  потім обід, ще якісь справи, щоб бабусі , потім вечеря. іду э піратом за козою, приводжу її додому. бабуся її подоїть і дасть всім молока: і мені, і дідусеві, і пірату, і кішкам. тут і вечір, і очі вже злипаються. на телевізор часу немає, справ у селі багато.