Скласти речення з фразеологізмами : " неначе грім серед ясного неба , як дві краплі "

рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями та їхніми духовними надбаннями.

панас мирний писав: «найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

мова — це діамант, і лише від того, хто правильно нею володіє залежить чи сяятиме цей діамант в золотій оправі.

з 1997 року наша держава святкує день української писемності та мови, який припадає на 9 листопада і вшануванню пам’яті преподобного нестора літописця.

наша мова належить до мов великих європейських і світових народів. вона є рідною мовою українців, які проживають за межами нашої держави у росії, білорусі, казахстані, польщі, словаччині, румунії, канаді, сша, австралії та інших країнах.

українською мовою написані невмирущі твори котляревського і шевченка, франка і лесі українки, нечуя-левицького і коцюбинського.

тож нехай материнське слово стане духовним джерелом життя та сприятиме єднанню майбутніх і минулих поколінь, возвеличуючи україну та її народ.

любов до рідної мови, любов до рідної батьківщини — невіддільні поняття. вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.

мова — це душа народу. немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. за часів київської русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. але шлях нашої мови був тернистим. скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів петра першого! у 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. з ужитку виганялися рідні до болю слова. російський цар хотів, щоб люди забули, що таке запорозька січ, україна,