Напишіть твір про золоту осінь! плізз відячу!

Веселе літо згасло. вересень зробився повноправним господарем у природі. незвично холодно стає вранці й уночі. лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. усюди відчувається прохолодний подих осені. сіре небо все частіше затягають низькі хмари. сіється дрібний дощ.  ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.  повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. горобина обвисла червоними розкішними гронами. листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.  нещодавно зелена трава припала до землі. високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.  у такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. настала золота осінь. 

ответ:

объяснение:

        пропоную скласти такий веселий діалог:

- привіт, оленко. як

справи? тільки кажи швидше, бо я до школи йду.

- привіт, марусю, все

добре. а чого ти так пізно йдеш до школи?

- чого це пізно? зараз же

сьома ранку!

- ти помиляєшся, оленко.

зараз сьома вечора.

- та невже. і дійсно, на

телефоні написано, що зараз дев’ятнадцята година.

- як ти могла ранок з

вечором переплутати?

- сьогодні після

тренування я прилягла подрімати. а коли прокинулась, вирішила, що вже ранок.

- то ти й поснідати

встигла?

- уяви, так. оце дивна

історія сталась.

- навпаки не дивна, а дуже

весела. вертайся скоріш додому,   бо скоро

стане темно. та й школа вже зачинена.

- дякую, дуже добре, що

тебе зустріла. на все добре!

- бувай

ответ: це питання водночас і дуже легке, і дуже важке. нібито зрозуміло всім: учитися потрібно, щоб багато знати, вміти, одержати професію, стати ким хочеш, а потім добре працювати, багато заробляти, батькам, завести родину тощо.

насправді все це не відповіді. звичайно, якщо зовсім не вмієш читати, рахувати і писати, жити майже неможливо. це теж усім зрозуміло. але от як учитися? скільки вчитися? чому вчитися? це питання непрості. і на кожне з них можна відповісти по-різному, написати чимало.

я думаю, якщо сказати коротко, учитися потрібно для того, щоб стати необхідним багатьом. адже з розумною, тобто з грамотною по-справжньому людиною, усі хочуть спілкуватися, дружити, проводити цікаво час. а я вважаю, що це щастя, коли поруч із тобою люди з різними характерами й звичками, різним життєвим досвідом і умінням.

і кому цікавий дурень, обмежений, темна, безглузда недолюдина? і навіщо такому дане єдине коротке життя? не вчитися — це означає не жити.

объяснение: