Утворіть речення із словополученнями.запишіть на нашій землі: наша земля: наші землі

На своїй картині “Вечір на Україні” А. В. Куїнджі зображує чисто український сільський пейзаж. У центрі картини українські хатки з солом’яними дахами і білими димарями. Вони знаходяться на невеликому пагорбі, який обнесений саморобним парканом із прутів. Біля паркану ростуть різнокольорові квіти і дерева.

Над пагорбом проходить сільська стежка, яка проходить між високими гіллястими деревами, утворюючи прекрасну природну алею, в кінці якої видніється ще один український будиночок. З правого боку знаходиться багато горбків і невеликих природних пагорбів, на яких зведені українські хатки.

Між хатками виділяється світлою смугою серед зелені безліч звивистих стежок. Літній день підійшов до кінця. Вже вечір, і небо осяялося чудовим заходом. Йде сонце настільки чудово розфарбувало небо, що дивлячись на картину, здається, ніби потрапляєш в якусь невідому країну або чарівну казку. Немов, це не реальність, а якийсь вигаданий світ.

Объяснение:

Естественно можешь переписывать только 1 абзац

Объяснение:

Сучасне покоління народилось у період перебудови цілого світу, під час колосальних змін і появи наднових технологій. Та, на жаль, змінюватись почала не тільки середа існування, зовнішня оболонка світу, а й ті, хто в ній живе, її населяє. Люди стали інакші: злі, агресивні, нечемні й грубі, але й серед таких залишились винятки, справжні скарби — ті, що ще пам’ятають про добро і залишають у своєму серці місце для чуйності та співчуття.

Уявити світ без таких людей просто неможливо: не було б їх — не було б миру, злагоди й порозуміння. А що ми є без цих загальнолюдських цінностей? Відповідь проста — ніщо. Адже життя без доброти — це не життя, а без чуйності і співпереживання — просто існування. Я впевнена, що кожен з нас зустрічав у своєму житті таких людей, які досі володіють цим прекрасним даром, умінням зберігати добро для себе і для своїх близьких. Згадайте цих людей: вони чесні, справжні, істинні, вони завжди підтримають і до , підкажуть і не відмовлять у потрібний момент. Вміти робити добро — це справді скарб, дарований далеко не кожному, можливо, завдяки якому ми ще досі всі не познищували один одного, не завдали колосального морального й фізичного болю, не змусили страждати ціле людство. Тому немає сумнівів, що доброта — це основа життя, це те, що дозволяє нам, людям, нормально функціонувати й співіснувати.

Та що ж таке чуйність? Думаєте, що без неї можна обійтися? Ні, ні в якому разі, не в наш час. Чуйність — це здатність одного тонко відчувати духовний світ іншого, уміння ніжно і ласкаво ставитися до всіх, хто тебе оточує, прагнення бути постійно корисним і потрібним. Чуйні люди завжди готові запропонувати неоціненну підтримку, стати опорою і рушієм до нових дій, до перетворень і змін. Той, хто асоціюється зі словом «чуйний», здатен захистити від болю, страждань і мук, готовий відкритися і поділитися своїм теплом і щирістю. Такі люди є неперевершеними друзями, незамінними, вірними супутниками життя. Їхня присутність завжди супроводжується теплими, відвертими розмовами і тільки приємними емоціями, які важко підробити.

Отже, важко переоцінити значення і роль доброти та чуйності у людському житті. Ці два почуття — це два гаранти миру і порозуміння, це пласти, на яких тримається весь світ і ціле людство. Тож спробуймо разом не забувати про їхню важливість, спробуймо знову зробити їх актуальними і звичними у загальному вжитку. Нехай світ знає, що людські чуйність і доброта ще далекі від своєї смерті, а поки вони панують між нами, доки живемо і радіємо ми.