Склади і запиши інструкцію до гри гуси-лебеді

  гравці  обирають  серед себе  вовка  і господаря,  а  самі  зображують  гусей-лебедів.вовк  займає  якесь місце.  гуси-лебеді,  посидівши  деякий  час вдома, у господаря, йдуть у  поле.через  деякий  час господар  кричить: -  гуси-лебеді, додому! гуси  відпові: - вовк  під  горою-  що  вовк  робить? - траву  їсть.-  ну, біжіть  же  додому! гуси  біжать,  а  вовк  їх ловить  і поодинці  веде  на  свою  гору.  коли  переловить  всіх,господар  топить  для  вовка  «лазню»  і просить  його  помитися.  вовк  іде,  париться, миється.  по виході  з лазні  господар  бере  камінь  чи палицю  і,  показуючи їх  вовку, каже: -  вовку-брате!   я  тобі  корову  кину! кидає  палицю  чи камінь, вовк  біжить  за  коровою, гуси-лебеді  тим  часом  біжать  додому  до господаря.           2ий варіант                  в гру грає група дітей.спочатку вибирають хто буде мама-гуска і вовк,а решта дітей гусенята.на одній стороні майданчика стає мама-гуска,напроти неї діти гусенята,а вовк розташовується збоку.гра починається. мама кличе гусей,вони починають бігти до неї,а вовк в цей час швидко намагається ловити гусенят.гра продовжується поки вовк не виловить всих гусей.                                                                                      

числ. ім.     прикм.        прийм. ім.  ім.            дієприкм. прийм. прикм. ім.

Три разки жовтуватих від часу намистин, загорнуті в руду панчоху,

дієсл.          займ. прийм. ім. прийм. ім.

перейшли мені в спадок від бабусі.

Три разки - підмет, жовтуватих - означення, від часу - обставина, намистин - додаток, загорнуті в руду панчоху - означення, перейшли - присудок, мені - додаток, в спадок - обставина, від бабусі - додаток.

Р розповідне, неокличне, двоскладне, поширене,повне,  ускладнене дієприкметниковим зворотом.

Объяснение:

кожна людина повинна пам’ятати свій перший будинок і своїх батьків. це є одним з основних життєвих принципів будь-якої людини, про кого б не йшлося. з одного боку, люди є одухотвореними істотами, створеними за образом божим, а тому вони високоморальні, можуть чинити гідні вчинки, в тому числі і віддати данину пам’яті таким аспектам теж є для них вкрай важливим. з іншого боку, ми бачимо, що сучасне людське суспільство не заохочує щирі і добрі вчинки. вважається, що будь-яке добро – це послуга, яка повинна оплачуватися.

проте я твердо переконаний в тому, що найбільш святим для кожної людини, про кого б конкретно не йшлося, є дорога до батьківського дому. причому в цьому впевнений не тільки я особисто, але і безліч інших людей. чому все виходить саме так, а ніяк інакше? чому дорога до батьківського дому по праву вважається найбільш святою? я думаю, більше того, я впевнений, що у цього є досить серйозні причини. батьки займають особливе місце в житті кожної людини. вкрай складно вижити, не маючи батьків. стати щасливою дитиною без батьків практично неможливо. ми, будучи дітьми і просто молодими людьми, дуже рідко цінуємо те, що маємо. в тому числі іноді ми не цінуємо власних батьків. безумовно, це є дуже серйозною помилкою. як правило, деякі люди розуміють це лише тоді, коли втрачають їх. проте всі дорослішають і починають свідоме, зріле життя. що слід розуміти і усвідомлювати під час такого життя? я думаю, що потрібно розуміти, що забуття батьків і святої дороги до їхнього дому є неприпустимим у всіх сенсах цього слова. наслідки всього цього можуть бути вкрай серйозними і непередбачуваними. перш за все, ці наслідки будуть стосуватися духовного світу самої людини. якщо ти забудеш своїх батьків, перестанеш їх відвідувати, цікавитися їх проблемами, намагатися їм у тому, що тобі підвладне, ти, найімовірніше, даси моральне право власним майбутнім дітям поводитися з тобою абсолютно так само.

дорога до батьківського дому є найбільш святою у силу тієї ролі та функції, які виконують батьки в житті кожної людини. в силу того, що всі ми маємо батьків, слід знати про необхідність пам’ятати їх, турбуватися про їх долю і розуміти одну просту річ: батьки – це найближчі люди назавжди, ніхто і ніколи не зможе їх замінити. отже, вони в повній мірі заслуговують найкращого можливого