Підібрати антоніми до слів добрий, сміливий, справедливий, рішучий

    антоніми - це слова з протилежним значенням, що виражають несуміснісні поняття. проте антоніми мають бути обов'язклвл співвідносними.     підібрати  антоніми  до  слів  добрий,  сміливий,  справедливий,  рішучий пропоную такі: добрий  ⇒ злий/поганий (в залежності від значення); сміливий  ⇒ боязкий, несміливий; справедливий  ⇒ несправедливий, упереджений; рішучий  ⇒ нерішучий, невпевнений, хисткий.    між поданими словами існує повний контраст. 

мишко — мій найкращий друг. ми дружимо з першого класу. на вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у мишка стало ще світлішим, а обличчя — ще смуглявішим. я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. мені здається, що вони чомусь постійно змінюють свій колір. колір очей мишка залежить від його настрою. коли він бачить якусь несправедливість, очі стають темно-сірими, а погляд спалахує гнівом. коли йому весело, очі стають синіми, як маленькі озерця, і наче посміхаються. а коли ми з мишком у сонячний день гуляємо на вулиці, то його очі стають блакитними, як високе безхмарне небо над нами.

мій друг любить спорт. він швидко бігає, високо стрибає. але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. спорт зробив мишка сильним, спритним, витривалим. саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням є дорослим.

він чесний і доброзичливий хлопець. мені з ним цікаво і весело. я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг.

        одного разу, після збору урожаю, під велику грудку землі впало зернятко. настрашилося, що вже пропало. із того переживання дуже втомилося тай заснуло і не помітило як настала зима. накрила його біленькою ковдрою,а згодом весна омила його теплим дощиком .і наше зернятко проросло.             зростало воно в щасливій родині з іншими зернятками у золотому колосочку. дуже любило тепле літнє сонечко та кольорову веселку, яка часом приходила в гості разом з жвавим дощиком. а ще дуже любило зернятко розглядати білі пухнасті хмаринки, що пропливали над рідною нивою змінюючи форми та хитаючись на стеблинці слухати розповіді вітру.             минуло літо – зернятко дозріло. настав час збирати врожай, на поле прийшли хлібороби, турботливо й дбайливо зкосили пшеничні колоски, змолотили зерно і відвезли у село. так зернятко потрапило до комори. йому було тепло і затишно серед друзів зерняток. засинаючи та згадуючи розповіді вітру зернятко почало мріяти про своє майбутнє. уявляло собі як перетвориться на біле пухке борошно і потрапить до пекаря. пекар замішає тісто і випече духмяний хліб або солодке тістечко на радість діточкам. а може дбайлива господиня наліпить смачних вареників із вишнями для своїх синочка та дочки. не погано було б стати і розкішним весільним короваєм, на щастя молодятам. але найбільшою мрією зернятка було потрапити до ніжних і турботливих рук бабусі, що йому стати солодкою, пишною великодньою паскою та радувати усіх навколо неперевершеним і незабутнім смаком улюбленого свята. а перед тим як паску скуштувати, її поставлять на найгарніший вишитий рушник, у коло з яскравих писанок, запалять тоненьку свічечку та прочитають молитву на здоров’я і добробут усієї родини.