Зподанних прикметників утворити прислівники, щедрий, добрий.тепла, привітне.рішучий, щасливе, швидка.розумна, гарний.болючий.

Щедро,добро,  тепло,привітно,рішуче,щасливо,швидко  ,розумно,гарно,  болюче

На зустрічі з діловими партнерами ми вирішили поставити усі крапки над і. моєму товаришу не треба кидати гроші на вітер. у новій школі я почувала себе не в своїй тарілці. ніхто його не тягнув за язик. зверху восьмиповерхового будинку я бачила місто як на долоні. ми зустрілися віч на віч. від новин, які сьогодні показали, у мене голова йде обертом. він зник, як крізь землю провалився мені від цієї приголомшливої звістки просто відібрало мову. коли подруга розповідала мені це, вона попередила, щоб я ані пари з вуст. друзі набешкетували, і домовились щоб про те що сталося ніхто ані пари з уст. наші народні обранці можуть довго й наполегливо блудити словами. словом можна приголубити, але можна й вбити! його мова була така приємна, неначе він голубив словами. він чинить нерозумно, бо не бачить далі свого носа. ти б зрозумів свого товариша, якщоб згадав, що є інший бік медалі. людина стає зрадником, коли намагається догодити і нашим, і вашим. щоб змінити своє життя, іноді доводиться спалювати за собою мости. «моя хата скраю«, — впевнений кожний зрадник і боягуз. для того, щоб тебе поважали інші, треба знати собі ціну. іноді деякі батьки, носяться з своїми дітьми, як курка з яйцем. я зайшла на ринок, а там стільки народу, аж кишить. ти б краще матері допоміг, а ніж байдики бити. доню не бери все близько до серця. та я його, за те що він мені портфель розмалював, в порох зітру. віталик думав, або пан або пропав і пішов просити у натусі списати . злякавшись, іванко швидко накивав п*ятами. розсердившись, він вирішив їм дати відкоша. приїхавши до столиці, олена вирішила за всяку ціну в ній зостатися. ідучи на зустріч він розумів, що невірний крок може все звести нанівець. забрехавшись серед друзів, андрій набрався сорому. оглянувся батько, а сина нема — мов крізь землю провалився. яким уважно придивлявся та мотав собі на вус. пішов михайло шукати вітра в полі. оглядав славко дніпро, ліси на горах — просто душа співає од такої краси. треба думати над своїми словами та вчинками, а в тебе вітер у голові. і зрозумів сашко, що треба тримати язик за зубами. як свої п’ять пальців знали хлопці ці місця.

"дитинство? казочка про білку"дитинство?   казочка  про  білку.  дитинство?   хвої  срібна  гілка.  дитинство?   радощі  —  і  тільки.  дитинство?   жалощів  —  ніскільки.  дитинство?   білка  промайнула  по  споминах,  як  по  сучках,  двома  жаринами  сяйнула  по  стовбуру  і  по  очах.  дитинство?   золоті  горіхи,  і  шкаралупи  золоті,  і  зерна  золотого  сміху,  і  ядра  золотих  утіх.  усе  —  і  всує,  і  не  всує,  усе  —  історія  проста…  і  знову  вогником  пульсує  для  когось  білочка  руда.