Речення зі вставними словами "даруйте" і "зрозумійте"

Наше дитинство починається з матері. Вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла — це Книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. І перший усміх до сонця, і перший «добридень» людям — це теж від матері. І оте одвічне: «не вкради», «не убий», «шануй старших», «люби ближнього свого»... Мамина Книга життя... Вона про радощі й тривоги, про вміння творити правду і доброту. І тільки гортаючи сторінку за сторінкою, стаємо ми дорослими, стаємо людьми. А серед усіх премудростей материної науки найперша — любити людей. Без цього ніхто не зможе піднятися на крилах своєї мрії.

Объяснение:

Досвід приходить з часом, тому, упродовж життя, ми робимо багато спроб, на шляху до омріяного результату, і, на жаль, не завжди вдало. Та дійсно мудру людину, поміж інших, вирізняє здатність аналізувати та робити правильні висновки. Адже, зазвичай, виправдати себе набагато легше, ніж визнати власну помилку. Саме тому, я вважаю, що за будь-яких обставин, завжди необхідно зважати на власні прорахунки, бо це і є головним чинником у процесі вдосконалення особистості. По-перше, заперечуючи невдачі, людина підписується під тим, що наступного разу, у тій самій ситуації, майже зі стовідсотковою вірогідністю, вона вчинить так само. Це означатиме, що ще раз доведеться, картати себе, а потім, знову і знову. І так, аж допоки, крок за кроком, вона не знищить себе остаточно.