Запишіть речення фонетичною транскрипцією. 1. місячне сяйво починає ходити по лісі, стелиться по галяві і закрадається під березу (леся українка 2. чер¬воні, жовтогарячі й жовті веселчині смуги були такі ясні, наче горіли тихим полум'ям (і. нечуй левицький). 3. мине дванадцять небувалих років, раніш ніж суджено мені по-вернутись до хати своїх батьків на великій річці (о. дов-женко). 4. вранішній промінь пробився крізь туман, розсипався по воді (к. гордієнко). 5. у вікно моєї хатини снується синім оксамитом місячна ніч (с. васильченко).

Недарма люди кажуть, що батьків і батьківщину не вибирають. ми можемо вибирати шлях у житті, професію, друзів, але незмінним залишиться те місце, де ми народилися, і сім'я, у якій ми росли.  недарма слова "батьки" і "батьківщина" споріднені: обидва слова мають відношення до початку нашого життя, до формування нашої особистості. характер кожної людини закладається і формується у сім'ї, у ту пору, коли, як говорять у народі, "дитина поперек лави лежить". дитина росте, і на неї усе більше впливає суспільство тої країни, у якій вона живе. тому, на мій погляд, саме родина (батькі) та країна (батьківщина) роблять людину такою, якою вона є.  потім людина може переїхати жити куди завгодно, але у її душі назавжди залишаться спогади про рідну країну та сім'ю, що її виростила. батьківщину неможливо забути, як неможливо забути маму і тата. тому, де б не жили українці, вони залишаються українцями. бо можна вибрати місце проживання, але не батьківщину.

Улісі  день був сірий і похмурий, такий сірий, що плакати хотілося. низькі  хмари повзли над землею. нудний лежав переді мною краєвид. я йшов  і йшов, а окові ні на чому було   відпочити.  нарешті я увійшов у невисокий молодий лісок. попрямував зарослою  та вузькою стежкою. навколо стояли осики. серед їх червонястого листу  жовтими плямами виділялись берези та зеленіли дуби. стежка спустилася у яр. тут біг струмок з коричневою, немов густий чай, водою.  глухо й безлюдно було тут. я перейшов струмок по поваленому дереву.  за яром ліс став зовсім густий. стежку оточували джунглі з сухої кропиви та ожини. незабаром з’явилися кущі здичавілого бузку. серед дерев  заманячили колишні грядки. значить, людина десь неподалік.  я ледь видерся з гущавини на маленьку галявину. тут стояв надійно  захований будинок.  дім мав кам’яний ґанок та дерев’яні колони, які колись давно були,  мабуть, пофарбовані у білий колір. будинок нахилився, як смертельно  поранений, ніби ось-ось упаде. дах був зелений, товстий від пухнастого  моху. могутні лопухи майже закривали двері.  я зазирнув у сіре віконце. хата здавалась похмурою й занедбаною.  одно слово, хатинка на курячих ніжках. бракувало хіба що баби яги.