Як поділити слова на склади: часник, огірок, морква, картопля, цибуля, кавун, гарбуз?

      поділити подані слова на склади пропоную так:       час-ник, о-гі-рок, мор-ква, кар-то-пля, ци-бу-ля, ка-вун, гар-буз.       варто пам'ятати, що у кожному складі може бути лише один голосний звук.  слово має стільки складів, скільки голосних звуків.

На збаражчині, у мальовничій місцевості, розкинулося старовинне українське село вищі луб'янки. родючі землі, долини, річка, ліс ще за найдавніших часів приваблювали сюди поселенців. вони обробляли поля, розводили худобу; з кожним роком населення села зростало. люди працювали дружно, один одному.мирний їх спокій не раз переривали напади монголо-татарських орд і війни. та найглибший слід у душах майже кожного жителя залишила велика вітчизняна війна.жорстокі бої точилися скрізь. небезпека нависла і над вищими луб'янками. сотні безстрашних, юних серцем, встали на захист рідного села. люди, які боролися за наше щасливе сьогодення, віддали найдорожче — життя.жителі луб'янок свято шанують пам'ять про тих, хто захищав і визволяв їхнє рідне село від фашистських окупантів. з нагоди святкування річниці перемоги нашого народу над гітлерівцями у селі було споруджено пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули, визволяючи україну.на п'єдесталі здіймається велична постать воїна-визволителя, в якій поєдналися усі риси та якості, притаманні безстрашним українцям. це — широкоплечий чоловік з гвинтівкою в руках. у нього — мужнє слов'янське обличчя. в очах солдата — гнів і ненависть до завойовників і велике бажання миру. герой стоїть, піднявши голову. в його вигляді — незборима твердість духу.на обеліску — напис: "воїнам-односельчанам, які загинули в боях за батьківщину". обеліск завершується хрестом. нижче хреста — голуб і напис: "миру-мир". чітко викарбувано прізвища та імена тих, хто віддав своє життя за щасливе сьогодення.пам'ятник споруджено у 1967 році. до нього ведуть сходи. перед монументом — дві клумби: їх щороку засаджують квітами учні нашої школи. біля обеліска завжди чисто і прибрано. сюди ніколи не заростає стежина, тут завжди квіти.монумент витесано з каміння. скульптор — василь волошин, наш земляк. народився і живе у збаражі. на відміну від живописця, скульптор, створюючи образ людини, не може показати її в і, бо це не властиво мистецтву скульптури. скульптуру добре розглядати спереду. кожна алегорична деталь займає своє, глибоко продумане місце в композиції. гвинтівка — символ, що є відобразити загальний задум монумента.довго працював василь волошин над пам'ятником. нарешті монумент було споруджено. напис на ньому нагадує нам про те, що куди б ми не йшли чи їхали, тут повинні зупинитися.

Щаслива та людина яка цінує кожну хвилину ,яка бачить тількі кьолорові краски у житті,а від чого я щасливий задав   сьобі питання в голові, я щасливий тому що в мене є хороші батькі та саме головне здорові, що я є на цьому білому світі , що маю друзів, сміх та саме головне життя , спокійне життя, в якому є все що треба для мене,людина не може бути вічно щаслива, щасття - це мить ,яку хтось може замітити ,а хтось ні .ти можеш стати щасливий навіть від придбаної  іграшки у магазині , від усмішки матері чи від похвали батька . кожна людина щаслива посвоєму , та бачить в зовсім різних речах своє щасття, для когось сміх    батьків, а для когось це гроші .кожен з нас порізному розуміє ,що такє бутти щасливим