Чому українські пісні відомі у світі

Українські пісні відомі в світи,бо багатьом людям подобається наша мова.багато людей знайомі з украінцями,так усі пісні.але найбіл відомою є те,що українці їздять по усьому світу, усі пісні та твори.деякі автори інших країн користуються нашими українські пісні завжди шірі,теплі,приємні.я не ніколи не бачила людину якій би не українська пісня.

Дорога родина кайдаші! коли я читав про вас ,мені було дуже цікаво і в той же час шкода. ви сварилися із-за всіляких дурниць. пані марійко ви працювали у панів і ви були доброю господинею але коли прийшла до вас невістка мотря,тови їй давали всілякі роботи.мотрі це звичайно і з часом мотря не слухало кайдашихи.карпо захищав мотрю,бо це ж його жінка.яку роботу не робила мотря або марійка за них робив її лаврін. пане омельку ви один із найкращих майстрів у селі .ви були середнюго статку якщо б ви не пили ,то я думаю що ви були б високого статку.ви незвертали увагу на сварки між вашою жінкою і невісткою.ви не пили по п'ятницях бо боялися втопитися у болоті але одного разу ви напилися і це закінчилось трагічно. лавріне на початку ти був хорошим уникав сварок але коли ти одружився з милашкою,то ти дуже сильно змінився.ти захищав милашку коли на неї кричала кайдашиха. мотря ти хороша господиня але на мою думку така господиня як ти повинна бути тільки одна на хазяйстві. милашко ти теж хорошо господиня ти послушна але з часом тобі надоїли вказівки марусі і ви сварилися. на мою думку вамкайдаші потрібно навчитися прислуховуватись одне до одного і все у вас буде добре. вибачте що твір маленький добавте чогось свого і буде просто шикарно в мене з цей твір 12

Помещик отдал его в обучение сначала варшавскому маляру, затем впетербург , к "живописных дел цеховому мастеру" в. г. ширяеву, у которого шевченко жил в  1832–1838   гг. на  загородном проспекте   д. 8. в праздники юноша посещал  эрмитаж , срисовывал статуи в летнем саду, где и познакомился с земляком — художником и. м. сошенко, который, посоветовавшись с писателем  евгением гребенкой , представил ш. конференц-секретарю академии художеств григоровичу, художникам венецианову и  брюллову , поэту  жуковскому . эти знакомства, особенно последнее, имели огромное значение в жизни ш., особенно в деле освобождения его из неволи. жуковскому сильно графиня ю. э. баранова, близко стоявшая ко двору. первая попытка склонить энгельгардта к освобождению ш. во имя гуманности оказалась неудачной. брюллов отправился для переговоров к энгельгардту, но вынес от него лишь то убеждение, «что это самая крупная свинья в торжковских туфлях» и просил сошенко побывать у этой «амфибии» и сговориться о цене выкупа. сошенко поручил это щекотливое дело профессору венецианову, как человеку более авторитетному. ш. радовала и утешала забота о нём высоко просвещенных и гуманных представителей искусства и ; но по временам на него находило уныние, даже отчаяние. узнав о том, что дело его освобождения наткнулось на упорство помещика, ш. пришёл однажды к сошенко в страшном волнении. проклиная свою горькую долю, он грозил отплатить энгельгардту и в таком настроении ушёл домой на свой грязный чердак. сошенко сильно перетревожился за своего земляка и ждал большой беды. по свидетельству княжны репниной, жуковский, узнав об ужасном состоянии духа молодого человека, близком к самоубийству, написал к нему на лоскутке бумажки успокоительную записку. эту записку ш. хранил у себя в кармане, как святыню, и показывал её княжне в  1848   г. «сговорившись предварительно с моим помещиком, — говорит ш. в своей автобиографии, — жуковский просил брюллова написать с него портрет, с целью разыграть его в частной лотерее. великий брюллов тотчас согласился, и портрет у него был готов. жуковский, с графа вьельгорского, устроил лотерею в 2500 руб., и этой ценой была куплена моя свобода, 22 апреля  1838   г.». в знак особого уважения и глубокой признательности к жуковскому, ш. посвятил ему одно из наиболее крупных своих произведений: «катерына». по освобождении ш. стал, по собственным его словам, одним из любимейших учеников-товарищей брюллова и близко сошелся с художником штернбергом, любимым учеником брюллова.