Твір-опис за картиною білокур все йде все минає

                                                               

життя і смерть в одному полотні

відому українську художницю катерину білокур ми знаємо за картинами «сніданок», «привіт урожаю», «напровесні» , «все йде, все минає» та іншими. усі полотна художниці пройняті глибокою любов'ю до рідного краю. мабуть, саме тому природа, відображена митецьким пензлем, наче жива.

на картині «все йде, все минає» художниця зобразила нічим, на перший погляд, не привабливий і нікому не зрозумілий абстрактний пейзаж. але це тільки на перший погляд. придивившись уважними очима, помічаєш незліченні деталі.

на передньому плані ми бачимо полянку із грибами, різноманіти квіти, опале листя. на пень присіла велика сова, зліва від неї спочиває, скрутившись, мале кошеня. унизу цієї частини картини сидить білочка, що намагається прогризти того пня.   якщо мислити ширше, то можна побачити розірвані різні частини рук і ніг, із лівої частини трухлявого дерева стирчить людський палець. ці деталі, безперечно, символізують безвихідь. по центру, у перевернутому вигляді, ми бачимо голову мамонта - символ минувшини.     на задньому плані картини дві молоді, сповнені життям, берізки. а зліва помирає похиле дерево. якщо уважно придивитися, то в нього наче є обличчя, вираз якого передає жахливі агонічні почуття.   а там, далі, сидять два маленькі біленькі зайчики, які дружелюбно дивляться один на одного.  добре видно, що це пізня осінь. сонце вже не гріє, де-не-де крізь гриби і опале мертве листя   пробивається тендітна зелень. природа готується до довгого зимового сну.

  катерина  василівна заклала у свою працю великий філософський зміст. адже, спиралась вона на слова т.г. шевченка у поемі  «»:

все йде, все минає — і краю немає. куди ж воно ділось? відкіля взялось? і дурень, і мудрий нічого не знає. живе… умирає… одно зацвіло, а друге зав'яло, навіки зав'яло… і листя пожовкле вітри рознесли.

ми розуміємо, що пані білокур показує сенс життя на одному полотні. тут зображено всі стадії людського життя: народження і  дитинство, юність, зрілість і старість, смерть. адже життя йде по колу

художниця   майстерно використовує переважно жовті , зелені, світло-блакитні кольори, поєднуючи їх з темно-коричневими. в мене цей пейзаж викликає загалом негативні емоції від його змісту, але водночас захоплює своєю красою і майстерністю.

я вважаю, що таку жахливу картину життя могла передати лише людина з тяжкою долею, яка багато страждала. саме такою людиною, на жаль, а може, на щастя, була художниця катерина білокур. проте, вона була носієм багатовікових художніх традицій нашого народу, висловлювала його високий інтелект, благородний характер, тягу до краси, добра, працьовитості.

  а значить, ця картина має величезний спонукальний сенс.  бо «все йде, все минає», але головне - те, що в нашому серці, - завжди залишається з нами.                                                                                                       

ответ:

я — українець, рідна мова моя — українська. мені близькі й рідні народні традиції та свята. особливо подобаються зимові свята з безліччю обрядів та дійств, у яких приємно брати участь.

та якось я запитав: що для мене значить бути українцем? і прийшли ось такі несподівані думки. наприклад, усюди слід поводитися так, щоб за мене не було соромно батькам, учителям. бо з давніх часів українці вчили дітей бути чемними. мені слід добре навчатися, аби примножувати успіхи україни, коли я стану фахівцем у комп'ютерних технологіях. мені слід бути активним у справах класу, школи. хтозна, а раптом життя покличе мене до участі в політичних справах україни, щоб надалі відстоювати її незалежність. тож маю виховувати в собі високі моральні якості, що їх віками плекав народ, — чесність, порядність, любов до рідного краю. насамперед мушу сказати, що бути українцем — дуже відповідально, особливо перед майбутніми поколіннями.

ответ:

моя будующая работа - рижисёр . профессия режиссера, будь то сфера кино, телевидения или театра, является интересной. она дает человеку возможность творческой реализации. возможно, я выберу эту профессию себе.

какие требования предъявляются к это умение мыслить неординарно, выходить за рамки стереотипов общества, мышления окружающих и собственного мышления. только так режиссер способен в своем произведении показать что-то новое, «свежее» для людей.

есть, разумеется, режиссер, которого я уважаю больше других. это режиссер кино, и его имя известно даже ежу. режиссер этот – чарли чаплин. он умер давно, но фильмы его до сих пор остаются легендой.

мастерство чаплина было в том, что он умел находить смешное и важное в самых простых вещах. его комедии - это удовольствие для зрителей в мелочах: в том, как герои носятся и решают свои проблемы, как они смеются, какие чувства испытывают. чаплин умел поставить героев в такие неловкие и забавные положения, что каждый зритель тут же со смехом узнавал самого себя, своих близких или знакомых.

steepto

дочь панина пошла по стопам отца: это фото шокировало

okaynews

муж фотографировал жену у моря: рассмотрев фото, они ахнули

okaynews

на дне волги нашли машину: когда ее открыли, люди начали кричать!

mixerbest

я видел последний фильм чаплина «графиня из гонконга», о эмигрантке. наверное, лучшее, что показал в нем чаплин – это женскую красоту, очарование. он не стеснялся показывать крупные планы лиц, мимику, бурные и резкие движения и умел этим передать особенности характера людей, их эмоции.

режиссеру рекомендуется иметь побольше энергии, уметь общаться с людьми, находить общий язык с самыми разными слоями общества. хороший режиссер наблюдателен, хорошо понимает людей, даже чудаков, и чувствует их.

ну, конечно, режиссеру важно быть еще и умелым организатором, уметь донести свое видение, точку зрения, отстоять их перед продюсерами, актерами, техническими сотрудниками и другими своими коллегами.

объяснение:

нашёл в интернете