"складіть діалог, пригадавши комічні ситуації з життя вашої родини". ничего в голову не приходит, такое , хотя бы не диалог, а намекните какую нибудь комическую ситуацию. (9 класс ; ))

Вчера были в парке. устали, сижу с собаками в теньке.. подбегает девочка лет 5-ти. -это ваши собачки? -да! -они с вами живут? -да! а с тобой кто живет? -дядя! - какой породы? потом пришла бабушка девочки и сказала,что с ними живет родственник из калуги- приехал сто пудов- делали с малым уроки. сделали основы здоровья, потом за читання взялись. и вот читает: знання-найбильший скарб людини. не, это ж не правда! найбильший скарб людини-здоров'я!

Тема кохання — одна з найдавніших у творчості кожного народу. Хвилюючими творами про кохання, сповненими найщиріших людських почуттів, славиться український фольклор. Кохання у народній поезії сильніше родинних стосунків, сильніше смерті. Шекспірівські "Ромео і Джульєта" анітрохи не вагоміші образи, ніж герої українських пісень, бо найпопулярніший мотив, притаманний народній творчості, — це мотив вірності, готовність до самопожертви.

Уже кілька століть привертає увагу українських письменників народна пісня про кохання "Балада про Гриця", котру приписують легендарній поетесі Марусі Чурай. Художня інтерпретація пісні належить багатьом письменникам-романтикам XIX століття (Йосипу Бодянському, Віктору Забілі та ін.), саме вона стала поштовхом до написання драми М. Старицького та Л. Старицької-Черняхівської "Ой не ходи, Грицю". В основу повісті покладена одна із сюжетних ліній народної пісні — кохання Гриця до двох дівчат, його трагічна смерть, зумовлена роздвоєністю натури. Широковідомий сьогодні і роман Лиш Костенко "Маруся Чурай", героїня якого щиро покохала Гриця Бобренка. Але любов Марусі "чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі".

Особливо трепетно тема кохання звучить в українській поезії. Любов пристрасна, любов зраджена, врешті, любов материнська є однією із основних тем шевченківської творчості, могутньо звучить у його віршах та поемах ("Тополя", "Утоплена", "Наймичка", "Катерина", "Лілея", "Ликері" та багато інших).

Готовність до самопожертви в ім'я кохання, прагнення справедливості, нестерпні муки чекання, зумовлені соціальними обставинами — все це знаходить своє відображення у творчості Г. Ф. Квітку-Основ'яненка ("Маруся", "Щира любов"), І. П. Котляревського ("Наталка-Полтавка"), І. Кропивницького ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть"), І. Франка, зокрема в його наукових дослідженнях ("Жіноча неволя в руських піснях народних") та неповторній поетичній збірці "Зів'яле листя". Поет мріяв про велике кохання, про щиру і вірну подругу-однодум-ця на все життя. Тому так пристрасно звучать рядки поезій про палке, ніжне, але в основному нещасливе кохання:

Для  своєї картини с.васильківський  вибрав найбільший український краєвид.безкраї простори нив,луки,вкриті  густою травою,ліси  та переліски,насичені яскравими барвами. у  центрі  картини-воли,які пасуться на  зеленому луці біля озера.праворуч-високе розлоге дерево,під яким спочивають люди.для них віл-показник достатку родини,своєрідний символ землеробства.людина на картині відійшла на другий план,висунувши на перших своїх  вірних помічників.адже ця лагідна,красива  і сильна тварина селянина  від колиски до домовини. пейзаж"козача  левада"-це  щиросердне освідчення  художника своїй  батьківщині у любові до неї.