Люди добрі, іть будь-ласка, мені потрібні твори на тему"що мені потрібно для щастя" та "за що людству треба попросити вибачення в природи"! іть будь-ласка хто-!

на мою думку людині для щастя потрібно небагато.

кожна людина щаслива по своєму,комусь для щастя потріюні гори золота,комусь достатньо лише наявності близьких людей поруч.це залежить  тільки від характеру людини і від розвитку.недарма наш народ складає так багато прислівїв,наприклад: всякий свого щастя коваль.моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.

одже людина може бути щасливою з різних причин.

 

ну а дальше сам

 

 

      дати поняття про діалог; -        вчитись складати діалоги;   -        вчитись читати діалоги з інтонаційними наголосами; -        повторити вивчене про  іменник; -        розвивати навики говоріння; -        розвивати вміння логічно мислити; -        розвивати пам`ять, увагу, уяву; -        виховувати бажання говорити грамотно; -        виховувати  прагнення до вивчення української  мови. тип уроку:   навчально-виховний   хід уроку: протягом дня кожен з нас спілкується з  іншими людьми. а під час спілкування ми ділимось своїми враженнями про навколишній світ, події, що відбуваються довкола нас, ми ділимося один з одним радістю, щастям, успіхами і невдачами. ми радіємо новому дню, першим весняним квітам, сонечку, що зігріває нас своїм теплом. для того, щоб про все це розказати, нам потрібен мовний діалог. діалог   – це один з видів передачі прямої мови.  пряма мова   – це мова, яка передана дослівно, тобто точно так, як її висловив автор. наприклад. євген горіхи роздає: -оце – моє, оце – твоє…-а це чиє? -це теж моє! ти ж бач, горіхів не стає…-а в вас такий євгенко  є,  що так горіхи роздає? (л.пшенична) у діалозі можуть приймати участь двоє або більше осіб (це схоже на розмову учнів під час шкільної перерви,  можуть розмовляти двоє, а можуть  - троє і більше). кожне речення, яке промовляється  учасниками діалогу, називається реплікою. визнач, яку репліку говорить кожен із учасників діалогу. у лікарні їх чекала приємна несподіванка. мама, усміхнена, якась ніби іла, сама вийшла їм назустріч у коридор. обцілувала всіх, а потім підхопила василька на руки.-маріє, що ти робиш? -злякався батько.-підіймати з твоїм серцем…-а що моє серце? вранці сьогодні черговий  лікар сторопів: пульс – у нормі, тиск – як у космонавта. мені вже років десять так гарно не було. мабуть, незабаром випишуть.-ура! - вигукнув радісно на весь коридор василько.аж та няня, що дозволила йому входити в мамину палату, невдоволено ци́тькнула на нього: -це тобі – лікарня, а не стадіон. хворим спокій  потрібен. а ви чому не в ліжку? постільний режим…бабуся слідком: -стривай, ти ж передачу забула…(о.гурба) порахуй, скільки людей приймає участь у діалозі?

Ще нещодавно важкі краплі теплого дощу падали на землю. напували трави, дерева та квіти. а вже виглянуло лагідне сонечко. одинокі перехожі парасольки. висихають калюжі. діти з радістю знову вибігають на подвір’я. 

    ось таким є короткий та добрий літній дощ.

    осінній дощ тривалий   та холодний. струмками тече вода з гілок дерев та дахів осель. темні хмари ще довго виснуть над землею. вітер то здіймається, то вщухає. вздовж доріг та тротуарів зробились тоненькі потічки. перехожі завбачливо узяли парасольки. перестрибують через калюжі. у повітрі неприємна сирість. 

    осінні дні наповнені дощами.

      літній дощ. 

    ще зовсім недавно на небі сяяло привітне сонечко. 

    а тепер на зміну теплу прийшов проливний дощ. його великі краплі вистукують дощову мелодію на асфальті. хоч і не всій дітворі це до вподоби, проте він дуже потрібний та корисний для природи. зрошує безмежне поле.   напуває рослини такою потрібною водицею. приносить довгождану прохолоду в спекотний день. 

    після дощу усе починає оживати. гарненькі маленькі квіти піднімають свої голівоньки. здається вони вітаються з сонечком, що вже знову виглядає на блакитному небі.