Твір на тему: "хто співає, той журбу проганяє? "

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

нещодавно мені наснився сон. про казкового коня. він був дуже гарним, і мав чарівні крила. його золотиста грива розвивалася на вітру, а хвіст був таким пухнастим і м*яким) у моєму сні кінь забрав мене у свою чарівну країну. там ми їздили з ним дуже довго. країна казкового коня прекрасна! там багато різних долин, лісів, квітів. але найбільше мені дивовижні дерева. вони були дуже високими. на них можна було дивитися постійно. всюди літали різнобарвні метелики та птахи. проте мій сон тривав не на самому цікавому місці мене розбудила мама, бо мені треба було іти до школи. у школі я розповів своєму класові про мій загадковий сон - всі були в захваті)

привіт оленко!

привіт галинко!

що в тебе нового?

-ой та мені зараз не дуже добре.

-а чому так?

-та були з подругою в крамниці,і вона спитала мене чи пасує їй сукня.

-і що ти відповіла?

-я сказала,що ні,адже це дійсно було так.

-ти правильно зробила,тому що якщо ця річ їй дійсно не пасувала то краще було сказати їй.

-ага ,але вона на мене тепер ображена.

-я її розумію,я б теж образилась,треба було якось угодити їй.

-ага треба було подумати.

-треба знати що казати.

-ото ж бо.

-ну бувай

-бувай