Твір-розповідь з елементами опису процесів праці на тему на дачі

Звичайно, моя улюблена пора року - це літо. літо для мене - це пора дач. у нас немає села, тому по вихідним ми з родителями відпочиваємо на дачі. так щосуботи й неділю доводиться проводити за збиранням своєї ділянки, батькам. це буває нудно, але зате потім приємно дивитися на те, що ти зробив своїми руками. наприклад, цим летом я зробив і допоміг вставити в землю дуги для нашої теплиці. у ній ростуть зелені помідори, яких нам вистачить ще на всю зимуи, звичайно, літо - це час для прогулянок по лісі. зимовий ліс теж гарний, але ходити по ньому складно - сугоби. та й швидко він набридає взимку. улітку - зовсім інша справа. якщо виїхати з міста і їхати півгодини на машині, то можна потрапити в місце, де живуть теперішні дикі звірі (і, ще, грибники). я не дуже люблю гриби, тому в основному бігаю по лісі, намагаючись розшукати чергова тварина. найчастіше зустрічаються білки - вони дуже допитливі. звичайно вони сидять (або «коштують», як зрозуміти, коли в них чотири лабети? ) головою долілиць на стовбурі дерева, дивлячись на мене двома своїми чорними випнутими очами й злегка відкривши рот, з якого визирають зубки. у цей момент вони дуже забавно. я дуже хочу словить одну з білок і оселити її в нас будинку - упевнений, батьки дозволять. але по деревах я лажу повільніше, ніж вони, а між деревами вони рухаються дуже шустро - я не встигаю встежити за ними навіть поглядом. видимо, знають, що отут вони можуть бути піймані зате влітку можна легко словить їжачка. особливо якщо залишитися з ночівлею в лісі. він ходить і пихкає, його чутно. мама боїться таких звуків звідкись через межі намету, а я не боюся. потрібно просто взяти рушник, накинути на їжачка, і потім його можна брати в руки. їжачок - це, напевно, самий забавний звір на планеті. коли він сворачивается в клубок, починає на тебе фуркать і ображатися - так і хочеться його погладити. але якщо погладиш - тоді рани гояться дуже довго. а ще погано те, що їжачка не можна взяти до себе додому - я намагався. вони дуже недобре пахнуть, виявляється, ці їжаки. та й дресируванню зовсім не пі, і навіть на ім'я своє не відгукуються, як ти їх не вчи. але, у кожному разі, і їжаки, і білки, і море, і ріка, і наша дача - це все літо. і за це я його люблю.

Найбільш повноводна річка у світі - амазонка, що простягується вздовж латинської америки. витоки амазонки беруть початок у перуанських андах, де панує суровий і несприятливий для людини клімат. її найголовнішою особливістю є те, що вона залишається повноводною, протягом усього року. це залежить від її великих басейнів, які за розмірами вважаються найбільшими у світі. вивчаючи життя річки, вчені довідалися, що амазонка має притоки, які несуть їй воду з південної і північної півкуль, і що ці річки за своїм режимом є . річки амазонського басейну багаті на рибу. кажуть, амазонка— рай для . жодна річка у світі не має такої багатої і різноманітної фауни прісноводних риб. тільки у водах самої амазонки, не рахуючи приток, налічується близько 750 видів риб, більше третини того, що взагалі зустрічається на земній кулі.

Этот роман - вторая книга дилогии известного украинского советского писателя о т. г. шевченко. она продолжает и завершает изображение страдальческой жизни великого кобзаря, начатое в романе "сын воли". годы ссылки, освобождения и трудный путь к бессмертию в терновом мире самодержавия легли в основу книги. чогось було сьогоднi йому так важко дихати. гадав, тому виною задуха в хатi лазаревського, - де вiн пробув години двi, не бiльше, - й тепер, уже надворi, в холоднiй, сiрiй мжичцi хапав повiтря жадiбно, як риба, викинута на суходiл. такого з ним ще не траплялося. хворiв не раз, звичайно, але щоб так давило може, тому виною лiкар? "тарасе, вам поберегтися треба, " - сховав пiд брови очi. цей едуард барi нагонить страху на будь-кого, знайде в тобi хворобу, хоч ти як навiщо дався ну, занедужав трохи, ну, схуд, ось вирветься на укра©ну - i все ця мжичка, i ця нева, з яко© тягне холодом, неначе з льоху, хiба уже одному тут вкоротили а вiн не дасться, дзуськи! майне собi на милу рiдну землю, оселиться бiля днiпра, в сво©й сосновiй хатi, посадить вишнi, примружив очi - й тихо йому пахнуло цвiтом, пробiг вiтрець, торкнувшись його чола. ударила об берег глухо, аж нiби що це з його а-а, то нева. вона весь час розбурхана, неначе прагне вирватися iз кам'яного жолоба, яким ©© скували чомусь усе частiше зринав це рiшуче слово в його минув свою домiвку й вийшов на спорожнiлу набережну. безмовнi вiчнi сфiнкси похмуро щулилися в густiй моквi. ╞м, певно, також мариться тепло та сонце, рiдний далекий на тому боцi рiчки ледь-ледь проблиску╨ ряд лiхтарiв. а