Як розставити розділові знаки в реченні- я зрозумів що кохав її як і завжди як і весь цей как расставить знаки препинания я понял что любил ее как і всегда как и все это время

Язрозумів ,що кохав    її,як і завжди, як і весь цей час.

На мою думку, бібліотеки - це місця багаті  знаннями.  неймовірно, що людство все ще цінує і турбується, поповнюючи їх.  бібліотеки створені для тих, хто прагне сформувати свій світогляд, поглинаючи книга за книгою. зараз існує тенденція, що користуватися інтернетом набагато зручніше і швидше за час проведений поміж книгами. та чи вартий цей час, щоб просидіти перед яскравим монітором, а не у затишному кріслі з книгою в руках? варто  пам'ятати, що книга - це мудрість століть і ми маємо бути певними, що наші нащадки матимуть змогу збагачувати свій духовний світ і  насолоджуватися, тримаючи цю скарбницю знань у своїх руках.

Різні дива бувають на світі одного разу таке сталося і зі мною, коли новий рік вирішили зустрічати в лісі. вийшли на і раптом під ялинкою побачили невеликий вогник. зупинилися, прислухаємося, придивляє  біля маленького вогнища сиділи якісь маленькі істоти, вони про щось тихенько сперечалися. я почув тоненький голос: "всі ми, частини мови, буваємо самостійні та службові. давайте визначимо, хто з нас найголовні"  з їхньої розмови я дізнався, що самостійні частини мови - це іменник, прикметник, числівник, займенник, прислівник та дієслово. а службові - частка, сполучник, прийменник. та ось виступив хтось перший, гордий, поважний (здається, іменник):   - я найголовніший з усіх. я можу означати загальну і власну назву. наприклад: місто. а яке? київ. і ви уявляєте конкретне місто! і тільки я можу сказати, якого роду, числа і відміни це так говорив іменник, але тут його перебив інший, що сидів поруч:   - а я можу розповісти, яке це місто - велике, історичне, красиве, бо я й називаю різні ознаки та якості предмета і явищ. я можу розповісти, з чого зроблений предмет, який він за походженням, яке його відношення до часу події (наприклад, дерев'яний стіл, приморське село, зимовий авжеж, це був прикметник. розмову продовжив третій:   - все це гарно, все це так. але хто з вас зможе порахувати всі ці ваші предмети? тільки я! адже я означаю! кількість, і число, і порядок при лічбі (п'ять, п' тому й звуть мене числі  - всі ви дуже розумні, дуже вразливі, але я можу замінити вас усіх, бо я ж так і називаюсь - займенник'. - вигукнув наступний. - ось дивіться: стіл - він, красивий -такий, вісім - стільки, далеко - але тут почули спокійний і впевнений голос:   - все це проте без мене всі ви нічого не змогли б зробити. так би і сиділи тихенько, навіть не розмовляли б, бо тільки я означаю дію, дозволяю вам діяти. тому і називаюся дієсловом. і ще я можу вам сказати, коли відбувалася дія: в минулому, в теперішньому чи в майбутньому часі. але я й рідня декому з вас: є в мене форми, що подібні до прикметника -дієприкметник, до прислівника - дієприслі  а прислівник зауважив:   - а я хоч і утворююсь від інших частин мови (темний - здалеку, верх - але вкрай необхідно відрізняти мене від інших, бо від цього залежить правопис!   раптом підвелися трохи ображені прийменник і сполучник:   - все це правда, але й без нас важко було б вам висловлювати думки, бо ми ємо словам поєднуватися у словосполучення і речення. і наші друзі частка і вигук теж цим реченням різні важливі відтінки. отже, хоч ми і службові, але теж дуже важливі.  я стояв, і зрозумів:   "а справді, всі вони такі різні, але кожний з них має велике значення. і важко було б уявити собі нашу мову, щоб у ній не було хоча б однієї з цих частин".