Александр Елена1290
?>

Твір мініатюра (чи заслуговую я називатися справжнім другом? ) тільки не такий що вже є в інтернеті, власний

Украинская мова

Ответы

vik1223
  дружба, на мій погляд, це великий дар людині. адже чим більше в тебе справжніх товаришів, тим більше ти відчуваєш підтримку у важких ситуаціях, у скруті та щиру радість за твої успіхи. але також важливо бути самому чесним і щирим у стосунках зі своїми товаришами.                    у мене багато знайомих, але справжніх друзів мало. адже не кожного можна назвати своїм справжнім другом. я вважаю, що такі стосунки мають пройти через певні випробовування та перевірку. і справа не в тому, чи дасть хтось переписати комусь невиконане є завдання, чи підтримає тебе у сварці. справжня дружба набагато глибша. я пам’ятаю випадок, після якого мені було присвоєно почесне звання друга. одна моя сусідка, така ж учениця, як і я, сильно захворіла. протягом тривалого часу їй не можна було виходити на вулицю, тому вона пропускала заняття. оленка, так її ім’я, вчилася дуже добре, тому сильно переживала за пропущені уроки. хоча в неї і були номери телефонів її класного керівника й однокласників, та це лише частково. вона могла дізнатися, яким було є завдання, але новий матеріал досить часто був складним і незрозумілим.                    одного разу олена звернулася до мене по . і так сталося, що з багатьох предметів завдання в нас були однакові. я погодилась їй. час, який ми проводили разом, минав швидко і весело. оленка була не лише розумною, але цікавою і чемною дівчиною. коли вона після хврроби прийшла до школи, то вразила вчителів своєю підготовкою. та й у мене з багатьох предметів оцінки підвищилися. відтоді ми товаришуємо і оленка називає мене справжньою подругою.
ngz55
Американці схиблені на молодості та перекрутили погляд засобів масової інформації на похилий вік»,— заявив макс франкель у часописі «нью-йорк таймс меґезін». далі він із сумом продовжує: «старожилів практично прогнали із засобів масової інформації». це є зрозуміти сучасний парадокс, який прокоментував «кур’єр юнеско»: «ні не було суспільства, яке робило б так багато для своїх старших членів. вони дістають економічну і соціальний захист, але їхній образ в очах суспільства глибоко негативний». навіть медицина не застрахована від таких упереджень. як повідомляє «медичний журнал австралії», «багато лікарів, а також суспільство загалом вважає, що люди, котрим за 65, вже застарі для профілактичного догляду. таке негативне означає, що старших людей усунули з багатьох важливих досліджень». той самий журнал стверджує: «іноді низькоякісне медичне обслуговування людей похилого віку виправдовують негативним ставленням до них, відносячи таких людей до категорії «старечих». вважаючи звичайні, хоч і незначні, функціональні розлади (наприклад, погіршення зору і слуху) природними ознаками старіння, на них просто не звертають уваги. запорукою ефективності профілактичної програми є зміна ставлення до старших людей». «можливо, настав час переглянути традиційне визначення старості, принаймні у розвинених країнах»,— зазначає британський медичний журнал «ланцет». чому це настільки важливо? у тому журналі пояснюється: «змінене визначення може розвіяти похмурі, песимістичні і гнітючі прогнози, котрі дуже часто використовують, аби підтримати упередження про наплив людей похилого віку, які витрачають «значну частину» і так недостатніх ресурсів, що виділяються на охорону здоров’я».
Kalashnikova
Єв мене улюблена іграшка. це тигреня. його подарувала мені моя подруга на день народження. тигреня це незвичайне — воно біле! усе інше, як у справжнього тигреняти, лише шкурка — біла. носик рожевий із чорними цятками, вуса також білі, а чорні і якісь наче трохи сумні. мордочка в тигреняти поцяткована чорними плямочками. вушка зовні чорні, а зсередини — біленькі, настовбурчені — мабуть, тигреня до чогось прислухається. уся шкурка посмугована чорними смужками — справжній тигр, тільки уссурійський (це так моя мама сказала). тигренятко прилягло і голову поклало на передню лапку. воно наче запитує: чи любитиме мене хто-небудь? я дуже його люблю! воно таке м'якеньке і лагідне. коли спати, обов'язково беру його до себе. обніму його, притисну до грудей: "моє гарненьке, добраніч! " — і навіть поцілую його в рожевий носик. так разом і засинаємо. я своє тигренятко ні на що не проміняю. воно для мене найдорожче.  перероби про ляльку

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Твір мініатюра (чи заслуговую я називатися справжнім другом? ) тільки не такий що вже є в інтернеті, власний
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*