Прикметник це частина мови, яка вказуе на шо?

прикметник  — самостійна частина  мови, що виражає ознаку предмета,  граматично  виявлену в категоріях роду, числа і  відмінка  та відповідає на питання  який?   яка?   яке? які?   чий?   чия?   чиє?   чиї?

на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке?

Ядуже люблю зимові канікули. хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. все тому, що на зимові канікули мої улюблені свята – новий рік та різдво. усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера. зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. а потім усією родиною зустрічаємо новий рік, зазвичай не спимо всю ніч. та цього року я сподіваюся, що мені вдасться побувати у карпатах. це моя давня мрія – провести зимові канікули на гірськолижному курорті, покататися на лижах, побачити на власні очі красу гір узимку. зимові канікули змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. а коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. так гарно навкруги! можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих. зимові канікули – чудова пора. шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. але яскраві враження від добре проведеного часу у нелегкій справі навчання.

Ядуже люблю своїх батьків за те, що вони подарували мені життя, виховали в теплоті і турботі, стати на ноги, навчили і підтримали. я дуже поважаю їх і маю наміри віддячити своєму татусю і ненці, коли вони вже потребуватимуть моєї . я ніколи не зможу переоцінити їх роль усвоєму житті, тому що вони віддали все найкраще, що мали - час, любов, доброту, свою радість - мені. під їх пильним наглядом я навчився не допускати багатьох помилок і дійсно прислухатись до порад близьких. батьки ніби янголи охоронці вкривають мене від всіх незгод і негараздів, завжди знаходять, як розрадити в хвилини смутку і як розділити зі мною мої радощі, успіхі і досягнення. я ніколи не забуду рідної святині батька й ненькі і буду мати за найвищу нагороду віддячити їм за все перш за все,я дякую своїм батькам за те, що вони подарували мені життя, можливість знайти себе в цьому світі і відчути себе потрібним і коханим! батьки-це кожної людини, бо саме з батьків починається нове життя, нова історія! не важливо чи був ти спочатку довгоочікуваним, запланованим або несподіванкою, головне те, що вони взяли на себе таку відповідальність і дали тобі можливість жити, дихати, радіти життю! мені дуже шкода тих нещасних дітей, від яких відмовилися і залишили в дітячих   будинках. це не вина дітей а дурість, безрозсудність, безжалісність і безвідповідальність батьків. а адже вони просто не заслуговують цих дітей! але я вдячний насамперед богу за його безцінний дар, батьків! і не просто батьків, а чудових батьків, які роблять для мене все, що в їхніх силах і навіть більше. скопійовано із сайту "uatvory"