Іть написати вітальну промову на 50річчя школи

  50 – це полудень віку людського – японці недарма вважають  найщасливішим рубіконом, адже позаду-безпорадність дитинства та юнацькі  комплекси, а попереду – щедрі обжинки з набутих знань і досвіду.    наша школа сьогодні святкує свій ювілей обжинок. і найголовніше, що  спадає мені як директору на думку, – чітке усвідомлення того, що спільною  клопіткою наполегливою працею, «що в творчість перейшла», ми змогли  вив’язати своє щедре перевесло.    у ньому вплетені мудрі і виважені рішення нашого керівництва.     кажуть школа тримається на трьох китах – батьки, діти, вчителі.  низький уклін і найкращі вітання сьогодні адресуємо батькам, які не лише з-поміж інших обрали нашу школу і довірили їй своїх дітей, але й стали  активними учасниками навчально-виховного процесу. 

всі ми різні, в кожного з час є свої особливості, своє бачення навколишнього світу, свій характер. деякі його властивості нам з материнським молоком. більшість інших ми формуємо протягом життя. добро і зло, ненависть і поблажливість, людяність і жорстокість борються в душі кожної людини. але що випустити на волю вирішуємо тільки ми.

мені здається, що свідомість людини, наче губка всмоктує все, що з нами стається. і особливо чітко нам запам’ятовуються моменти, коли з нами вчинили не так, як би нам того хотілося. з іншого боку, всі приємні моменти, хороші приклади з людського життя також закарбовуються в нашій пам’яті. і ось той між першим і другим, мені здається, і   є характером людини. він може бути спокійним, лагідним, якщо людина позитивно дивиться на світ, якщо нормально сприймає всі життєві труднощі, якщо вміє знайти вихід навіть з найтемніших куточків лабіринту. якщо ж людині на долю випадало багато випробувань і вона почала вороже сприймати оточуючих, то, звичайно, характер в такої людини, як то кажуть в народі, не мед. озлобленість, високомірність, байдужість, – це тільки кілька негативних рис характеру таких людей.

але ж ми самі творимо свій характер. так, безперечно, всі життєві перепетії на ньому свої відбитки. но тільки він нас самих залежить яким він буде. наш характер, наше світосприйняття творить наше життя, нашу долю. тому ні в якому разі не можна допускати, аби якісь життєві негаразди вплинули на наше подальше відношення до життя. адже воно одне. і лише від нас залежить яким воно буде.

понад чотири сторіччя тому, в 1574 р. у львівській друкарні івана федорова вийшли найстаріші на україні друковані книги. ця подія мала величезне значення для розвитку української культури, для дальшого зміцнення російсько-українських культурних зв’язків.

в наш час не можна собі уявити людського суспільства без книг, газет, журналів. друковане слово є надійним знаряддям невпинного розвитку освіти, науки, культури, всієї людської цивілізації. з перспективи всіх пізніших досягнень, здобутих людством за поліграфічного способу поширення і зберігання інформації, особливо чітко вимальовується значення діяльності тих людей, які у неймовірно складних обставинах зробили перші кроки на ниві книгодрукування.

к. маркс відносив винайдення друкарства до числа тих винаходів, які становили «необхідні передумови буржуазного розвитку». характеризуючи процес розкладу феодалізму і виникнення національних держав у західній європі, він писав: «поширення друкарства, відродження інтересу до вивчення античної літератури, весь культурний рух, який з 1540 р. стає дедалі більшим, дедалі загальнішим,— все це пішло на користь бюргерству і королівській владі в боротьбі проти феодалізму».

виникнення друкарства у східнослов’янських народів нерозривно пов’язане з іменами визначних першодрукарів швайпольта фіоля, франциска скорини, івана федорова. для україни особливо важливою була діяльність івана федорова. видатний син російського народу іван федоров провів на україні останнє десятиріччя свого життя. з 12 відомих його друкарських праць у цей час вийшли шість, що становить за обсягом понад 70 % всієї його друкованої продукції. федоровські видання заклали міцний для дальшого безперервного розвитку друкарства на україні.

велика заслуга івана федорова та його співробітників полягала в тому, що їх діяльність відповідала назрілим потребам суспільного розвитку. виникнення друкарства на українських землях було зумовлене розвитком економіки й культури, піднесенням визвольної боротьби народних мас проти соціального та національного гноблення. врахування передумов і обставин зародження книговидавництва дає змогу глибше усвідомити значимість внеску першодрукаря у скарбницю української культури.

головні джерела для вивчення початкового періоду історії друкарства — стародруковані книги і архівні документи. перші дослідники діяльності івана федорова та інших першодрукарів знали про них, за невеликими винятками, тільки те, що безпосередньо було сказано в передмовах та післямовах стародруків. значення передмов та післямов — особливо високоталановитих післямов самого івана федорова — важко переоцінити. але в наш час об’єктом вивчення стали також всі тексти стародруків, особливості їх шрифтів, гравюр, орнаментики. порівняння стародруків між собою і з рукописами дозволило зробити важливі висновки про івана федорова як книговидавця, що поєднував новаторство з творчим використанням традицій культури східнослов’янських народів. цікаві наслідки дає і аналіз відмінностей між окремими примірниками. у давнину під час друкування книги до тексту вносилися зміни (навмисні і випадкові), використовувався різний папір, інколи змінювалося й оформлення. встановлення різниць між примірниками дало змогу з’ясувати невідомі раніше подробиці про друкарську техніку івана федорова та його безпосередніх попередників, про методику редагування ними текстів. надзвичайно цікавими є також дописки на полях багатьох примірників. вони свідчать про коло читачів книг, про їх ставлення до тексту і тим самим — про суспільний резонанс книжок.

завдяки планомірним розшукам коло стародруків, доступних до вивчення, постійно зростає. перелік кириличних книг другої половини xvi ст., виявлених до 1979 p., включає 510 примірників друків івана федорова. на підставі цього переліку можна зробити висновок, що першодруковані видання збереглися дуже нерівномірно: найбільш повно видання великого формату й обсягу, значно гірше дрібні книжечки, зокрема букварі. переважна більшість примірників видань івана федорова зосереджена у книгозбірнях великих міст росії та україни, однак окремі унікальні примірники збереглися за кордоном — в німеччині, данії, бельгії, сша. на сьогодні книги івана федорова виявлено в 85 містах і селах 22 країн.

в ході вивчення виявлених примірників було опубліковано чимало цікавих покрайніх записів, в тому числі зроблених за життя івана федорова. для вивчення мистецтвознавчої спадщини першодрукаря велике значення має опублікування репродукцій всіх фігурних і орнаментальних гравюр, наявних у федоровських друках.