Коли найчастіше вживаються антоніми в мовлені

Коли ти пишеш якись вірш або прислів`я.

Анто́німи  (грец.  αντι  —проти,  ονομα  — ім'я)  — парні різнокореневі  слова  з протилежним значенням. у ролі антонімів можуть виступати повнозначні  частини мови, що показують якість:   іменники  (хоробрість  — боягузтво),  прикметники  (коханий  — остогидлий),  дієслова  (дружити  — ворогувати),  прислівники  (мирно  — войовничо). у  поетичній  та  ораторській мові  антоніми вживаються як засіб  антитези, наприклад: «той мурує, той руйнує…» (т. шевченко). антоніми в  семантичному полі  розташовуються на протилежних полюсах. коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле):   любов,  симпатія,  дружба,приязнь,  пошана,  прихильність,  доброзичливість,  байдужість,  неповага,  недолюблювання,  неприязнь,  зневага,  ворожість,  ненависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антонімилюбов  —  ненависть. антоніми в  мові  існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями:   день  і  ніч,  тепло  і  холод,  добро  і  зло,  початок  і  кінець  чогось,  легкі  й  важкі  предмети,  близькі  й  далекі  відстані,  давній  і  майбутній  час тощо.  мова  лише називає ці якості.

У3-му рядку прийменник  в   вживається: а) між голосними: працювала  в  офісі; б) на початку речення перед голосним:   в  алушті можна добре відпочити.; в) після голосного перед словом, що починається одним приголосним (крім  в, ф   та буквосполучень, що мають у складі в):   пішла  в  садок; г) після паузи, що на письмі передається комою, тире, крапкою з комою, двокрапкою, трикрапкою, якщо наступне слово починається з голосного:   це було…  в  одесі.

Як і більшість картин павла волика, "вечір" про красу та особистість рідного краю. ця мальовнича хатинка на краю річки   є увагу та не відпускає надовго погляд. виникає багато питань. чия це хата? хто живе там?   одинак чи родина?   могутні дуби постали навкруги, темна вода біля самісінького тину. марево від сонця на стіні. теплий літній вечір.  цей пейзаж  викликає суміш почуттів. а саме у мене- сум та красу одночасно.  художник майстерно та дуже реалістично передав усі тіні, відображення у воді, світло від заходу сонця. так хочеться сидіти біля тої хатки та насолоджуватися красою   рідної землі, теплим повітрям швидкоминучого літа, барвами сонця. сидіти спокійно так, мислити про чисте та вічне.