Іть написати 6-7 речень з прямою мовою: )

ще і. кант у свій час зазначив: "людина має схільнисть спілкуватися із собі подібними, тому що в такому стані почуває себе людиною". 2.найоригінальнішим і заразом найбільше народним явився руданський у своїх "співомовках" , - відзначав іван франко.   3."чи бачили таке? - сказав батько, і додав: -готовий хлібороб , одним словом"  и так дальше по такой схеме

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.

Мені приємно ігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.

Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.

Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.

Прийшла зима. Ударив морозець. Замерзла річка, вкрившись товстим шаром льоду. Випав пухнастий сніжок. У променях полуденного сонця він виблискує та сліпить очі. Всюди, куди не глянь, все біле. Це м’яке снігове покривало дбайливо постелила зима. І не видно йому ані кінця, ані краю. Воно блищить та іскриться, немов усипане безліччю дрібного дорогоцінного каміння. Краса навкруги невимовна! Очей не відірвати, все дивишся та радієш. Дійсно, зима — казкова пора року.

Гілки дерев, схожі на лапи велетнів, поникли під вагою снігового покриву. Кущики присипані повністю, перетворившись на замети. Їхні обриси нагадують химерних фантастичних істот. Дивне творіння природи! Ніщо не може зрівнятися з красою зимового сніжного пейзажу! Морозне повітря пахне свіжістю та надзвичайно бадьорить.

Зимонько-зима, дякуємо, що прийшла! Ти зачарувала світ і перетворила його на казку!