1.запишіть висловлювання, розставляючи розділові знаки. чим ускладнені дані речення? своєю мелодикою ритмічною віртуозністю поезії шевченка створюють авторові славу одного з наймузикальніших поетів світу. у своїй стихійній силі творця він здається не хотів знати ніяких законів, крім тих що диктували йому його власна мистецька інтуїція сила задуму вогонь темпераменту (о.гончар

Своєю мелодикою, ритмічністю, віртуозністю поезії шевченка створюють авторові славу одного з наймузикальніших поетів світу. (ускл. однорідними додатками) у своїй стихійній силі творця він, здається, не хотів знати ніяких законів, крім тих що диктували йому його власна мистецька інтуїція, сила задуму, вогонь темпераменту. (ускл. вставним словом і однорідними додатками)

Своєю мелодикою, ритмічною ,віртуозністю поезії шевченка створюють авторові славу одного з наймузикальніших поетів світу. у своїй стихійній силі творця він здається не хотів знати ніяких законів, крім тих що диктували йому його власна мистецька інтуїція ,сила задуму ,вогонь темпераменту (о.гончар).

Таку чудову пору, як осінь я кожного разу чекаю з нетерпінням. саме в цей час відчувається неабиякий спокій та душевне умиротворення. кожну хвилину тіло потребує затишку, тому хочеться загорнувшись у теплу ковдру сидіти на підвіконні з гарячою чашкою кави та спостерігати за стікаючими по склу вікна каплями дощу. якщо теплий одяг зігріває тіло, то душевні розмови з дорогими людьми - душу. та інколи восени прагнеш побути наодинці своїми думками, переосмисливши багато речей. бо саме в цей час людина стає більш серйознішою, у зв‘язку з погодою і звичайно з почавшоюся буденною рутиною. осінь, оскільки сама справжня трудівниця, яка приносить багато смачних врожаїв, закликає і всіх інших працювати. хтось на роботу, комусь час до університету або ж школи, ну а деякі поки що ходять тільки в садочок і пізнають цей світ. хоч відпочинок і скінчується та потрібно братися за розум, кожен з нас в деякі моменти, ніби перетворюється на маленьку дитину, яка хоче зібрати багато-багато опалого листя в одну кучу та без перестанку, відчуваючи з кожним разом все більший і більший азарт у душі, з розбігу стрибати в неї. і природу не обійшли зміни. повітря на вулиці стає особливо пряним та в ньому відчувається трішки гіркуватості, як міцна кава вранці. осінь особливо дбайливо віднеслась до вбирання дерев. усі золоті та багряні кольори подарувала саме їм. не пошкодувала найкращої фарби для кожного листочка, старанно розфарбувавши його у різні відтінки. а воно в свою чергу, в знак великої вдячності за новий образ, під спів вітру, танцює свій повільний вальс. все таки це дійсно особлива пора з неповторними та осліпляючими очі художника своїми пейзажами.

він один із тих поетів, які не боялися висловлювати свою думку, прославляти україну, засуджувати її катів. мабуть, через це його вважають батьком україни, через це його «кобзар» є у кожній українській оселі, тому його творчість така близька кожному.

якби мене запитали: «коли саме творчість тараса шевченка з’явилась у моєму житті? », я б, мабуть, не змогла дати точної відповіді. він був у моєму житті завжди. з раннього дитинства мої батьки, читали мені вірші кобзаря. пам’ятаю, як приїхавши, одного разу, до бабусі в село, я стала на стілець, і почала розповідати «садок вишневий». тоді я була переконана, що цей вірш написаний саме про наш садок. той, у якому ми так любили збиратися сім’єю. там, де тато, узявши мене на коліна, неодноразово розповідав про великого генія, про шевченка.

ішов час, я дорослішала, а разом з тим і дорослішали вірші, які я читала. якоїсь миті мені стало жаль катерину із однойменної повісті, я перейнялася долею жінки-матері, яку можна побачити у багатьох творах письменника. я поновому відкрила для себе україну. величну, з багатою історією державу, у якій жили чудові люди, яких, чомусь так хотіли знищити. кожен твір, який я читала, змушував замислитись, роздумувати, відчути. я дотепер пам’ятаю ті відчуття, коли вперше прочитала «розриту могилу» і «великий льох». мене немов охопили мурахи. стало страшно, що все це відбувалося на нашій землі.