Ідейно художній розбір вірша тарасова ніч

  ідея: возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської.   основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.. композиція. події у творі перемежовуються у двох часових площинах — сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами). співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської. «тарасова ніч» — це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом трясила над ворогом. тому народ і уславлює вірних захисників неньки україни, завдяки яким має волю, віру і щастя. 3.7. жанр: історична поема. 3.8. ідейно-художній зміст поеми т. шевченка «тарасова ніч». наскрізний образ твору — кобзар, який оспівує минулі перемоги козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою: була колись гетьманщина, та вже не вернеться. народний співець шевченко у своєму творі закликає українців «тієї слави козацької» повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих «поганців», що запанували над «дітьми козацькими». мотив «годі журитися» та заклик «покепкувати з вороженьків» оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана тараса федоровича сизим орлом, що взявся «віру рятувати». та водночас шевченко й сумує, бо тепер над внуками трясила, «над дітьми козацькими поганці панують». разом з тарасом - козаком тарас - поет обливається «гіркими сльозами», тому що україна стоптана ворогами. була колись козацькая і слава, і воля, слава сяє, а воленьку спіткала недоля. історичні рани україни ятрили серце молодого тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. у поемі «тарасова ніч» автор викриває тих, хто знищив гетьманщину — форму правління української державності. це «москалі, орда, ляхи». але вона не зникла — саме завдяки шевченкові відновилася історична пам’ять народу: де поділось козачество, червоні жупани? де поділась доля-воля, бунчуки? гетьмани? славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом україни в xix ст. через осмислення історичної долі україни автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою. на думку відомого літературознавця і. дзюби, шевченко «в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову украї» образ ночі в поезії — символ суспільного мороку. світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і «зірки засіяли», то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. пригадується тут народне прислів’я: «місяць — козацьке сонце». у поемі з народних споконвічних джерел море — синє, орел – сизий, хмари — темні, ворон — чорний. важливе місце займає також образ могили — це символ минулого, україни.

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.

В. Голобородько

Буду я навчатись мови золотої

У сучасній українській мові вживаються переважно повні форми прикметників, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: веселий, весела, веселі, веселого, веселих, веселим і т. ін. Коротких форм прикметників у сучасній мові мало: зелен, рад, ясен, славен, повен, красен тощо.

Більшість повних прикметників мають стягнені форми закінчення: добра — добре. Але в поетичній мові вживаються і повні нестягнені форми називного й знахідного відмінків однини жіночого і середнього роду та жіночого роду називного й знахідного відмінків множини: веселая, веселее, веселії, веселую.

Практикум

442. Прочитайте. Знайдіть прикметники, визначте відмінок їх. Визначте форми прикметників.

1. Як ішли ми зелен лугом к зелен гаю, солов’ї нам ткали пісню диво-дивну (Б. Олійник). 2. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде, а хто ж мене, молодую, та й додому проведе? (Нар. творчість) 3. Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Леся Українка). 4. І ти моя, єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Шевченко).

У поетичній мові, у народній творчості та в усному літературному мовленні вживаються короткі й повні нестягнені форми прикметників: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Нар. творч). Сійте в головах думи вольнії (І. Франко).

443. Прочитайте. Поміркуйте, якими смисловими, емоційно-експресивними чи функціонально-стилістичними відтінками різняться наведені словосполучення й форми ступенів порівняння прикметників. Уведіть три пари з них у речення.

Красен день — красивий день, срібен дзвін — срібний дзвін, ясен місяць — ясний місяць, славен край — славний край.

444. Прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Розкажіть про особливості вживання повних і коротких форм прикметників у різних стилях мовлення.

Повні форми прикметників з неоднаковою активністю використовуються в усіх стилях мови. З-поміж них найзвичнішими і найчастотнішими є стягнені форми повних прикметників — повністю нормативні і міжстильові. Крім них, у фольклорі, в розмовно-побутовому мовленні і в деяких жанрах художніх текстів широко вживаються й нестягнені форми прикметників: зелений — зеленая — зеленеє — зеленії.

Объяснение:

Здавалося б, кожен з нас давно знайомий з поняттям «література». Але наскільки література многосложна і багатозначна, ми, часом, навіть не замислюємося. Але ж література - це явище грандіозне, вона створена генієм людини, є плодом його розуму.

Яка роль, значення літератури в житті людини?

Література - це засіб пізнання світу, вона допомагає нам зрозуміти, «що таке добре і що таке погано», вказує на витоки загальнолюдських конфліктів.

Література допомагає нам побачити внутрішню красу людини, навчитися розуміти і цінувати її.

.