Виписати дієприкметникові та дієприслівникові звороти. текст : острів лежав удалечині. хлопчик сидів поблизу, обхопивши руками коліна. сонце вже встало з-за обрію, і навколо повівав свіжий вітерець. далекий острів, оповитий рожевими туманом, немов зрушив з місця й поплив у морі мінливого сяйва. і в раз пронизливо і пристрастно крикнула перша чайка, стрічаючи день. вона помчалась на лёгких білих крилах низько над узбережжям, спритно обминаючи зазубуні кручі. над высокою скелею, чайка рвонулася вгору і зникла з очей. стрімко здіймалася до гори, трохи нахилившись понад морем. з верховини скелі, без сумніву, увесь острів видно як на долоні. скільки існує про цей острів переказів, оповідань! під час війни наші моряки билися тут з фашистськими десантом. а одного разу нібито на власні очі бачили величезну змію в декілька метрів завдовжки.

- Як ти гадаєш, у чому полягає щастя людини?

- Якоїсь конкретної чи взагалі?

- Спочатку взагалі, а потім - конкретної людини.

- Ну, давай розбриратися... Я гадаю, що щастя - це гармонія та спокій в душі, задоволення життям, відчуття радості буття...

- Можу додати до цього міцну сім"ю, здоров"я, наснагу.

- Так, але додай ще можливість і бажання творити добро іншим людям, допомагати тим, хто знаходиться у скрутній ситуації.

- А як ти вважаєш, мати друзів - також щастя?

- Звичайно, якщо в тебе вірні друзі, які завжди поруч і тебе розуміють, це також складова щастя.

- Так, але ти нічого не згадав про матеріальні статки, про майно та гроші.

- От тільки не треба думати, що всі багаті люди - щасливі. Як би тобі це не видавалося дивним - це далеко не так.

- Маєш на увазі що "багаті теж плачуть"?

- Саме це, у багатих купа своїх проблем, які не роблять їх щасливими, попри загальну думку.

- О, я зрозумів, здається, твою думку: щастя - це відсутність нещастя! Так?

- Думаю, що ти маєш рацію. Це головне і для окремої людини, і для людства взагалі.

Відредаговано

Батько був дуже ніжний часто обнімав мене цілував. Також батько любив дітей бавився зі мною і з чужими дітками любив жартувати завжди був оптимістом. У розмові часто вживав приказки. На всі дитячі фільми чи у цирк теж водив мене батько. Та найбілеше мені запам'ятався фільм «Сорочинський ярмарок».

Коли мені було сім років, батько на літо відіслав нас із мамою у село, звідки був Остап Вишня. І це теж дуже врізалось у мою пам'ять. Потім, перед війною, він два літа одвозив мене в Полтаву до тітки, яка жила на околиці міста. У будинку, де ми жили у Харкові, під нами були крамниці, а тому цілий рік у дворі стояли коні, які привозили туди товари.