Складіть і запишіть 2-3 речення з дієсловами теперішнього часу, вжитими у значенні минулого.

Бабуся згадувала своє минуле: як ще дівчам бігає понад берего буйної десни, що в той день так по особливому шумить, першу зустріч з парубком - як вона шаріється й сором'язливо ховає очі, ось вона іде під ві дідусь пам'ятав козацькі заповіді: справжній козак поважає жінок і ніколи не здіймає руку на невинного. "у житті виграє той, хто вбиває ворогів" -  таким був суровий закон джунглів у прадавні часи.

На мою думку, щастям можна вважати задоволення від життя, а також наявність важливих для людини цінностей.

Для молодих людей щастя спочатку більше має майновий характер. Їм важливо мати будинок, машину, статусні речі. Тоді людина думає, що вона щаслива, але з роками стає ясно, що це все не так вже й важливо. Щастя в дітях, їхньому здоров’ї, ставленні до батьків.

Кожна людина може робити свій день щасливим, попри всі труднощі на даному етапі життя. Щастя прокидатися і бачити цей світ очима, відчувати його. Щастя зустрічати світанок і захід. Людина воістину стає щасливою, коли вона знаходить гармонію в душі й тілі. І мова тут не йде про ідеальні пропорції. Щастя — у нас в голові й серці. Часто можна гати, як нещасні люди, які, на вигляд, мають «все» і як щасливі ті, у яких так мало всього є. Але у них є гармонія.

Знайти щастя можна всюди: в співі птахів, у зоряному небі, в книзі, яку щойно прочитав. Головне, зупинитися і замислитися, чому ти нужденний та нещасний. Поставити собі питання, що я можу, ось прямо зараз зробити, щоб бути щасливим. Можливо, тобі потрібна лише чашка гарячої кави… Або твоє щастя — це чеснота. Кожен повинен знайти своє щастя у себе в душі.

Объяснение:

Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому  в   Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять  про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого.

        Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.

        Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.

        Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.

        Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний  камінь  (постамент спроектовано  київським   архітектором   В.Ніколаєвим).

        Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.

        Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.

        Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.

        Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.

Объяснение: