Скласти речення про звірів з означеннями.

Немає ніяких сумнівів, що лев - цар звірів. вид у лева царствений, і величний. величезна волохата морда, значні ікла, потужні лапи, витривале тіло - усе це ознаки сьогодення царя, який повинен вселяти до себе страх і повагу підлеглих - інших звірів. ні на кого лев прямо не дивиться, а усе кудись гордо удалину. і реве так грізно, як ніхто із звірів. не рев, а грім небесний. лев символізує потужність, відвагу, хоробрість. у усіх міфах і легендах лев з'являється грізним і благородним і найчастіше виходить переможцем навіть в нерівній сутичці. лев по праву називається царем звірів, тому що він найсильніший, спритніший, витриваліший.                                 с сайта  soch.org.uа

6-30: готувати сніданок (з 3-х страв, обов'язково повинні бути млинці) 7-00: будиш чоловіка (мине обов'язково) 7-30: випихають чоловіка у ванну, під час цього гладиш сорочку чоловікові 8-00: снідаєш чоловіка, миєш посуд 8-45: чистиш чоловікові черевики, швидко одягаєшся сама. 9-00: виходите з дому, по дорозі намагаєшся розбудити чоловіка дотепними жартами, намагаючись не ображатися на його висловлювання про твоє інтелекті. 10-00 - 19: 00: робота. по асьці весь час цікавишся, поїв чи він, що бажає откушать на вечерю. 19: 15: бігом в магазин за ингридиентами для забажав "какой-нить-* цензура * ні-з-гострим - соусом-з-яловичиною-свининою-зеленню - щоб-пропечонное-но-не-до-кінця" 20: 00: з важкенними сумками завалює додому, розбираєш сумки 20: 10: ставиш розморожуватися м'ясо, в цей час намагаєшся одночасно себе в порядок, забратися на кухні-ванні-передпокої-спальні (бо знову забули з ранку ліжко заправити) 21: 00: втречается чоловіка, приносиш йому капці, наливаєш йому чарку горілки, видаєш свіжий номер улюбленої газети, вмикаєш телевізор, продовжуєш готувати. 21: 40: вечеряєш чоловіка, підливаючи йому горілки і прикурюючи сигарети 22: 20: вирушаєш у ванну разом з чоловіком, укладаєтеся спати, займаєтеся сексом (мине обов'язковий) 23: 20: вкривають чоловіка ковдрою, перевертаєш на бік, щоб не хропів, повертаєшся на кухню мити посуд, підлогу, збирати розбиту чарку

снігопаду той день пішов перший сніг. мирослава поверталася зі школи, як завжди, через бульвар) і парк. сніжинки почали пролітати, коли вона завернула на перший бульвар; їй здалося, що дерева над головою зашуміли, зітхнули чи легко застогнали. коли ступила на другий бульвар, вітер стих і зробилося моторошно тихо. на бульварі не було ані душі, тільки вона сама, і, злякавшись тієї дивної тиші, дівчинка раптом зупинилася. тоді небо над її головою здригнулося, і сніг пішов лахматий, повільний; повітря навколо забіліло, сніжини плавно спускалися на жовту алею із залишками опалого листя. вона виставила перед собою долоню, і сніжини почал,и сідати й на долоню. закрутивсь у повітрі один із листків, котрий аж досі тримався на гілці, і ліг їй просто в ноги. вона нахилилася й підняла листка, вогкого, ще живого, ще запашного, покрутила в руці, тримаючи за стебельце. був він, цей листок, прекрасний. і їй здалося, що часу не існує, що не існує ні вчорашнього, ні завтрашнього, а є тільки оцей білий снігопад - час якогось великого, сокровенного відкриття. і вона стрепенулася внутрішньо, лякаючись своєї незрозумілої дорослості, самотності й малості в цьому світі, своєї загубленості, бо й вона чи не отой листок, що його несе, покручуючи за стебельце, оця земля, оце місто, оцей заставлений деревами бульвар.