Найти текст "на пасіці" по украинскому языку, контрольный пересказ, буду . у меня есть план этого твора: 1)вулики серед гаю 2)двое пид грушою 3)яким був старый дид 4)опис дивчини 5)дидова розповидь 6)нижна весняна квитка перед засниженим сивиною дидом

Вот: на пасіціна старості літ джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. діти слухали його й засинали коло його і на його руках.на все літо джеря перебирався в свій хуторець. він був за пасічника  й і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.невеличка пасіка стояла в і. на косогорі в садочку, а проти неї  стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу  густою ліщиною.коло пасіки росли старі сади. між ними подекуди стояли здорові  старі дуби, ніби скелі. , вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.невеличка джерина пасіка була обгороджена низьким тином. коло тину притулився курінь. попід вуликами вилися прочищені стежки,  а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку  над вуликами. за пасікою зеленів маленький баштан. довге гарбузиння  вилізло на курінь і почіплялось до тину. на самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший  хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. дочка любка принесла дідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову  і підперши щоку долонею. дід розказував онукам про далекий край, про  чорне море, про лиман. діти слухали, неначе якусь дивну казку.а в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком. в пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. косе сонячне  проміння обливало сивого діда червонястим світом

Невеличка джерина пасіка була огороджена низьким ти­ном і обставлена од півночі очеретом…коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гіл­ля над вуликами. за пасікою зеленів маленький баштан. дов­ге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину…дід дав онукам по огірку і все розказував їм про далекий край, про чорне море, про лиман.а в пасіці гули у вуликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. в вічках подекуди  ліниво лазило кілька бджіл. дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали в вічка. в пасіці пахло медом, молодою травою та польовими квітами. серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків і побігла до одного ву­лика довгою зеленою стежкою. між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під ти­ном червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жов­тий кущик дроку. косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зе­лене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом. вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над гус­тими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула гучними струнами кобза, приграваючи до чудової казки-пісні пасічника мико­ли джері.

Мово моя українська! о мово наша, мово українськатебе я чую здалеку і зблизька.в добрі і горі завжди зі мною,як незрадлива пісня материнська.м. сливкоіз малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. у ній відбито його характер, історію, звичай, побут. як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. людина може покинути батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати, перші враження, добуті тільки цією, єдиною і неповторною, мовою. мовою, якою говорили діди й прадіди, з любов'ю до якої дитина з'являється на світ.ти — весь у слові, як у сповиткові,з колиски до калини при горбіі вже коли ти похитнувсь у слові,вважай, що похитнувся у собі.(б. олійник)люди, які забувають і зневажають рідну мову, гідні тільки жалю. самі не розуміючи, що коять, вони зазнають непоправної втрати, стають на шлях найбільшого злочину проти культури всього людства, бо народ може відбудувати все: господарство, добробут, — але мову відновити не може. нація зникає, настає її історична смерть.чому ж тебе, мовонько,та й дехто не любить? чому ж рідне словонькозабувають люди? (в. каюков)коли ж народ через свою несвідомість чи під тиском зовнішніх обставин перестає плекати найважливіше — рідну мову, зрікається найцінніших скарбів, здобутих пращурами, він прирікає себе на самогубство. це може підтвердити й історія. за весь час існування української мови було багато спроб знищити її, щоб здобути владу над усім народом. доля нашої мови складалася трагічно — від обмеження у побутовому спілкуванні до повного її заперечення. але тяжкі часи минулися, і, не зважаючи на численні перешкоди і лихоліття, українська мова все-таки вистояла.і на злість ворогам засіяла вонаяк алмаз дорогий, як та зоря ясна.і сіятиме вік, поки сонце стоїть,і лихим ворогам буде очі сліпить.(в. самійленко)тим-то й образливо, що, пройшовши стільки тяжких випробувань, українська мова все-таки й сьогодні піддається зневазі й образливим словам.ми можемо знайти в історії не тільки сумні сторінки, а й ті, якими можемо пишатися. класична українська література, починаючи від шевченка чи навіть від котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого джерела. калиновою, солов'їною називали прекрасну українську мову поети. але мова може бути не тільки барвінковою, вона буває і знаряддям боротьби: слово, чому ти не твердая криця,що серед бою так ясно іскриться? чом ти не гострий, безжалісний меч,той, що здійма вражі голови з плеч? (леся українка)крім того, українська мова — одна з найрозвиненіших у світі. вона має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. наприклад, слово лелека має дуже багато синонімів — чорногуз, бусол, бусел, бузько, гайстер. а яке розмаїття зменшено-пестливих форм: вітер — вітерець, вітрець, вітрик, вітронько; збільшених — вітрило, вітрище, вітровище, вітрюга, вітрюган, вітрисько. в українській мові дуже багато слів-символів. червона калина — символ краси; лебідь — знак чистоти й вірності; ясна зоря — надія; лелека — птах долі, провісник добробуту; кінь — образ вірного друга; сизий орел і сокіл — символи відваги і мужності.потрібно відчувати мову кожною часткою своєї душі, пам'ятати, що мова народу — його серце, відображення всього змісту життя, а не лише народної фольклорної символіки, хоч вона й творить мовний національний колорит. «рідна мова — не степ, не хата, а народу мого душа», — справедливо зазначив поет в. гончаренко.рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари — духовного каліцтва. людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства.мову пошануємо —виростем багатими.хто про мову думає,зна, що в нього мати є.(в. каюков)

присл. прийм. ім.     ім.         ім.          дієприкм. прийм. ім.

 Уже      під захід сонця лелека, натомлений за день,

. _ . _ . _ . _ . _ . _  ~~~~~  ______   ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

  дієсл.     прийм. займ. ім. спол. дієсл. прийм. прикм. ім.

повернувся до свого гнізда й поринув у глибокий сон.

===========        ~~~~~ _ . _ . _    ========    ~~~~~~~~ - - - -

Речення розповідне, неокличне двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням (дієприкметниковим зворотом) і однорідними присудками.

Объяснение: