Всем ) мне, мне нужно написать на украинском языке твір на тему "чому слов'яни поклонялися землі, деревам, воді або камінню? "іть будь ласка)напишіть або пришліть силку з невеличким твором)буду дуже вдячна))

Землі, каменям, деревам, вогню і водним джерелам слов’яни продовжували поклонятися ще в xv—xvi століттях.землю слов’яни вшановували не лише в язичницькі часи, але й багато століть потому. плодючість землі, її здатність го­дувати людей робили її в очах людини справжньою матір’ю.спільні для європейських міфів уявлення про те, що небо і земля — подружжя, що небо запліднює землю дощем і після закінчення терміну вона розроджується новим урожаєм, іс­нували й у слов’ян. в одному з давньоруських заклинань го­вориться: «ти, небо, батько, ти, земля, мати». з культом ма-тері-землі пов’язаний давній звичай брати з собою рідну землю, вирушаючи в путь, ідучи надовго з дому (наприклад, на заробіт­ки) або переселяючись в інші місця. при цьому жменьку землі вигрі з-під печі, іншу — з-під стовпа, на якому тримають­ся ворота, а третю брали з перехрестя доріг. під час закладан­ня будинку на новому місці жменьку рідної землі висипали під , вважаючи, що вона захистить від напастей і допо­може родині на чужині.вшановуючи матір-землю, наші предки поклонялися й воді. у давньоруських рукописах можна прочитати про мо­литви й гадання біля води, про лікування нею, укладення шлюбів і союзів і принесення клятв, жертвопринесення воді, в тому числі й людські.у стародавній русі поклонялися багатьом деревам, але перш за все дубові, який був священним деревом громоверж­ця перуна. про жертвопринесення дубу свідчили ще візантій­ські джерела. під величезним дубом, що ріс на острові хорти­ця, слов’яни приносили в жертву живих півнів, шматки хліба і м’ясо.збереглися відомості про існування в стародавній русі свя­щенних гаїв. у священних гаях не можна було не тільки виру­бувати живі дерева, але й рубати на дрова сухостій і бурелом — усе повинно було згнивати на місці, всередині самого гаю. на гілки священних дерев у якості приношень селяни вішали хус­тки, стрічки, шматки полотна або рушники з проханнями про позбавлення від хвороби або як подяку за зцілення. в народі ходила велика кількість оповідань про страшні кари, які спіт­кали тих, хто намагався зрубати дерево в священнім гаю,— од­них знайшла смерть на місці, інші осліпли, зламали руки або ноги, померли від тяжких хвороб.стародавні слов’яни вшановували камені, вбачаючи в них опору, основу світу, символ світової гори. пізніше вшановуван­ня культових каменів у народній культурі почало пов’язуватися з іменами християнських святих або легендарних героїв: бо­городиці, св. параскеви, преподобного феодора, св. афанасія та інших. (353 сл.)      (із книги «світ міфології»)

Короткий переказ твору твору дивовижна історія петера шлеміля (адельбертом фон шаміссо) у 1813 році адельбертом шаміссо потрапила до рук зошит - щоденник його друга, петера шлемеля.  його приніс рано вранці дивна людина з довгою сивою бородою, одягнений у чорну зношену угорку.  ось його зміст. після довгого плавання я прибув до гамбурга з листом для пана томаса джона від його брата.гості пана джона, серед яких була прекрасна фані, не помічали мене.  точно також вони не помічали довгого кістлявого людини в літах, одягненого в сірий шовковий редингот, який теж був в числі гостей.  щоб зробити послугу панам, цей чоловік один за одним виймав з кишені предмети, які ніяк не могли там поміститися, - підзорну трубу, турецький килим, намет і навіть трьох верхових коней.  гості ж немов не знаходили в цьому нічого дивного.  у блідому обличчі цієї людини було щось таке страшне, що я не витримав і вирішив непомітно піти. як же я перетрусити, коли побачив, що чоловік у сірому наздогнав мене.  він чемно заговорив зі мною і запропонував будь-яке з наявних у нього казкових скарбів - корінь мандрагори, пфеніги-перевертні, скатертину-самобранку, чарівний гаманець фортунатто - обміняти на мою власну тінь.  як ні великий був мій страх, при думці про багатство я забув про все і вибрав чарівний гаманець.  незнайомець обережно згорнув мою тінь, заховав її в свій бездонну кишеню і швидко пішов. незабаром я почав шкодувати про скоєне.  виявилося, що без тіні не можна здатися на вулиці - усі помічали її відсутність у мені початок прокидатися свідомість того, що, хоча золото цінується на землі набагато дорожче, ніж заслуги і доброчесність, тінь поважають ще більше, ніж золото.  я зняв у найдорожчому готелі номер, що виходить вікнами на північ.  для догляду за своєю особливою я найняв людину на ім'я бендель.  після цього я вирішив ще раз перевірити громадську думку і вийшов на вулицю в місячну ніч.  через відсутність тіні, чоловіки дивилися на мене з презирством, а жінки - з жалем.  чимало перехожих просто відвертаються від мене. вранці я вирішив будь-що не стало знайти чоловіка в сірому.  я точно описав його бенделю і вказав місце, де я з ним зустрівся.  але в будинку пана джона його ніхто не пам'ятав і не знав.  у той же день бендель зустрів його на порозі готелю, але не дізнався.  чоловік у сірому попросив передати мені, що зараз він відправляється за море.  рівно через рік він розшукає мене, і тоді ми зможемо укласти більш вигідну угоду.  я спробував перехопити його в гавані, але сірий чоловік зник, як тінь. я зізнався слузі, що позбувся своєї тіні, і люди зневажають мене.  бендель вініл в моєму нещастя себе, адже це він упустив чоловіка в сірому.  він присягнувся, що ніколи не покине мене.  я був переконаний, що їм керує не користолюбство.  з тих пір я знову зважився бувати на людях і почав грати відому роль у світі.  бенделю з дивовижною спритністю вдавалося приховати відсутність тіні.  як людина дуже багатий, я міг дозволити собі всілякі дивацтва і примхи.  я вже спокійно чекав відвідування, обіцяного загадковим незнайомцем через рік. незабаром на мене звернула увагу красуня фані.  це тішило мою марнославству, і я слідував за нею, ховаючись від світла.  я любив тільки розумом і не міг полюбити серцем.  ця тривіальний роман закінчився зненацька.  однією місячної ночі фані побачила, що в мене немає тіні і зомліла.  я спішно покинув місто, узявши з собою двох слуг: вірного бенделя і пронози на ім'я раскал, який ні про що не підозрював. ми безупинно перетнули кордон і гори.  переваливши на іншу сторону хребта, я погодився зупинитися відпочити на водах, у відокремленому містечку. я послав вперед бенделя, доручивши підшукати відповідний будинок.  приблизно за годину шляху від місця призначення нам перегородила дорогу святково виряджена натовп - це місцеві жителі влаштували мені урочисту зустріч.  тоді я в перший раз побачив дівчину, прекрасну, як ангел.

Цікаво  спостерігати  за  життям  у  зимовому  лісі.  ось  прилетів  до  старого  дуба  дятел.  цілий  день  працює.  довгим  дзьобом  шкідників  винищує. з  дерева  на  пеньок  стрибнула  білочка.  у  неї  в  лапках  соснова  шишка.  вилущує  насіння  із  шишки  білочка,  на  дятла  позирає,  слухає. а  що  воно  там  стрибає  між  кущами  серед  сухого  бур’яну?   то  зайчисько  пухнастий.  стрибнув  зайчик  до  молоденької  грушки.  погриз  трохи  кори  і  біжить  до  пенька.  не  знає  заєць,  що  по  його  сліду  лисиця  вже  давно  йде  і  стежить  за  ним.