В історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. Хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого напрямку... Про Івана Франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. Адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! Поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. А він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. Майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
Як поета Франка, єдиного у XIX столітті, можна порівняти з Шевченком. Хоча порівняння — справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму. Можна лише говорити про рівень слави, популярності. Чим же збагатив Франко українську поезію? Він розширив її тематичні межі, жанрові, віршові можливості. Серед поетичних творів Каменяра є всі види лірики: громадянська, філософська, інтимна, пейзажна. Є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної України і присвячених загальнолюдським темам. Не можна залишитися байдужим до "Зів'ялого листя" — ліричної драми про красу і безсмертя кохання. Громадянські почуття пробуджують вірші збірки "З вершин і низин", поеми "Мойсей" та "Іван Вишенський". А які глибокі, мудрі його притчі — про красу, про дружбу, про кохання!
Франко-прозаїк створив перші в українській літературі повісті й оповідання про життя і працю робітників. Раніше й теми такої не існувало — українська проза була присвячена виключно проблемам селянства. "Борислав сміється" — твір про початок робітничого руху, початок боротьби праці й капіталу. Новою була також тема інтелігенції, до якої Франко звернувся у повісті "Перехресні стежки". Євген Рафалович, герой твору, прагне служити народові, захищати його інтереси, але, щоб іти своїм шляхом, йому треба подолати численні перешкоди. Підступні дії заздрісних колег, важкі особистості обставини, — здається, все проти благородного адвоката, проти його цілей і намірів. Але Рафалович все-таки не відмовляється від обраної дороги — робить свою справу. "Перехресні стежки" стверджують високе призначення інтелігенції, ідею служіння суспільству, трудящому людові.
ответ: разборы ведь разные бывают. Вот морфологический и лексический разборы:
"золот"-корінь
"о"-закінчення
Золотий - прикметник до слова "золото".
Походження праслов'янське.
Відноситься до загальновживаної лексики і не є застарілим.
Багатозначне слово, яке використовують у прямих і переносних значеннях:
прямі: - Відноситься до даного металу, пов'язаний з видобутком золота (золотий злиток, золотий рудник, золоті сережки). - Який нагадує колір золота (золота рибка, золоте волосся).
переносні: - Цінний, важливий (золоті руки, золоте серце). - Дарує відчуття радості, щастя (золота пора життя). - Використовується в зверненні до хорошого, коханій людині. - Пов'язаний з річницею, п'ятдесятиліттям (золоте весілля).
Синоніми і антоніми до слова "золотий" підбирають в залежності від значення слова. Наприклад, синонімом до словосполучення "золоті сережки" буде "дорогоцінні, дорогі сережки". антонімом до "золота людина" буде "поганий, нікчемний чоловік".
Так само його використовують в таких фразеологізмах: золота середина, золотий перетин, золоті слова, золота медаль і інші.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Прочитайте речення, з’ясуйте, якими членами речення є виділені слова (цифра в дужках позначає наступне слово)полинова моя україно, часто ворог (1) тебе полонив – от і виріс (2) полин на руїнах (г.чубач (3) віками ткалося мереживо народних переказів про велику княгиню ольгу як про (4) діяльну, мудру правительку (о. козуля).а обставинаб присудокв підметг означенняд додаток