Визначте якою частиною мови (службовою чи самостiйною) є кожне слово в реченні. визначте вид речення за емоцiйним забарвленням. де ж ти, омрiяна земле? !

Омріяна земле-самостійна частина мови.

родина дуже важлива у житті кожної людини. це найближчі, найрідніші люди, яких ми дуже любимо, які дарять нам тепло та у складних ситуаціях. це й рідна домівка, затишна та безпечна. родина – це твій маленький світ, в якому все зрозуміле, дороге.

родина – основа нашого суспільства. колись наші батьки закохалися та вирішили одружитися. потім у їхній родині з’явилися діти. а через кілька років ми самі станемо дорослими та захочемо створити свою сім’ю.

справжня родина – це більше, ніж просто бути родичами. це особливе ставлення одне до одного. це любов, взаємоповага, . це коли кожна людина унікальна та незамінна, як і те, що вона привносить у сім’ю. це бабусині казки та смачні піроги, це мамина турбота, батькова . родина – це коли навіть твоя тваринка — її повноцінний член.

нажаль, родини бувають різними, як і стосунки в них. наприклад, хтось постійно свариться одне з одним, а трапляється, навіть можуть побитися. а інколи зовсім навпаки – всі в родині ніби зовсім байдужі одне до одного, не цікавляться ні справами, ні інтересами, ні проблемами, не знають, хто чим живе. є багато анекдотів про це. наприклад, про те, як батько забирає з дитсадку чужу дитину. мені здається, в усіх таких історіях є доля сумної правди.

кожен мріє про щасливу родину. але це залежить від нас, від того, наскільки ми готові вкладати свої зусилля у неї. бо це особисті стосунки між людьми різних поколінь, поглядів та переконань, які змушені постійно вирішувати побутові питання разом. звичайно, бувають і конфлікти, і суперечки. але я вважаю, найголовніше – це поважати одне одного. головна помилка людей у родинних стосунках, на мій погляд, це те, що вони починають сприймати одне одного як належне. вони перестають боятися образити, зробити боляче. от з чужими ми завжди ввічливі, а вдома можна нагримати на будь-кого, бо це ж твоє!

рідні люди – це подарунок долі, який ми маємо цінувати. а родина – наш надійний притулок у великому, не завжди дружньому світі. і кожен з нас обов’язково має вносити свій вклад у щастя своєї родини.

  если что подгони под свои стандарты что бы было лучше

Ми вчимо історію більшу частину свого життя. спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. колись олександр довженко сказав: «народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». це справді так. історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. це найбільша цінність, наша основа. як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння  самого себе. адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. кожна освічена людина розуміє, що без історії україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою батьківщину. наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, богом даній землі. я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. тож, сьогодні освітяни активно піклуються про способи вивчення історії україни в школах та інших навчальних закладах. головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. адже це неодмінно в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою украіни.