На что отвечает пидмет? присудок? означення? и обставина? и додаток?

Пiдмет(подлежащее)-отвечает на вопросы кто? что? присудок(сказуемое)-отвечает на вопросы что делать? что сделать? означення(определение)-отвечает на вопросы какой? какая? какие? обставина(обстоятельство)-отвечает на вопросы наречия(где? когда? куда? откуда? зачем? как? ) додаток(дополнение)-отвечает на вопросы косвенных падежей(все,кроме именнительного)(р.п.-кого? чего? д.п.-кому? чему? в.п.-кого? что? тв.п.-кем? чем? п.п.-кому? чему? )

1. прикметник це самостійна частина мови, яка виражає ознаку предмета і відповідає на питання:                                                                                     який? яка? яке? які?

2. прикметники в реченні зв'язані з іменниками, бо вказують на ознаки предметів.

3.   прикметник завжди стоїть у тому числі, що й іменник, з яким він зв'язаний, у множині всі прикметники мають закінчення -і.

4. в однині прикметники змінюються за .                         прикметники чоловічого роду мають закінчення -ий, -ій.

середнього роду—е, -є.

жіночого роду — -а, -я.

5. у множині прикметники за не змінюються. для всіх родів вони мають однакове закінчення -і.

Объяснение:

Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.

Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).

У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В.Сосюра.)

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику – тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. (П. Куліш.)

До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.