Написати твір на тему "моя мудрість- піщинка морська! ". ну или подскажите, какуюто мысль по поводу как и про что писать. нужно. !

Это выражение есть интерпретация вот этого выражения:   "я знаю только то, что ничего не знаю".  с латинского: scio me nihil scire [сцио мэ нихиль сцирэ].  по свидетельству философа платона, так говорил великий мыслитель древней греции сократ (470—399 до н. и пояснял эту мысль так: люди обычно полагают, будто они что-то знают, а оказывается, что они не знают ничего. таким образом получается, что, зная о своем незнании, я знаю больше, чем все остальные.  смысл выражения: чем глубже, обширнее знания человека, чем он мудрее и образованнее, тем яснее он сознает, сколь малы и условны все его познания. л. н. толстой («война и мир»): «ничего не найдено, — опять говорил себе пьер, — ничего не придумано. знать мы можем только то, что ничего не знаем. и это высшая степень человеческой премудрости».  какое из них появилось раньше трудно сейчас понять. выражение "моя мудрость - песчинка морская" может принадлежать, как библейскому персонажу, так и поэту или писателю, судя по фразы.

ответ:

майже кожного ранку я в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. збиратися мені недовго — вмитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати — ось я і готовий! добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це дуже економить час. поки сні на кухні, у вікно: там видно стежку, якою дітлахи поспішають до школи. отже, й мені вже час іти. цілую матусю та мерщій біжу за приятелями.

школа вже чекає на нас. не вірите? а от і правда. інколи мені здається, що вона прокидається з приходом школярів, оживає, гуде, як вулик. першими вітаються з нами величезні рослини у передпокої — неначе пальми на морському узбережжі. надворі — сніг, а тут — зимовий сад. чергові стежать за чистотою і порядком, вчителі молодших класів забирають своїх малят. ось і мої однокласники стоять коло вікна, вже щось обговорюють — мабуть, змагання із боротьби, що відбулися вчора в школі. дівчата теж часу не гають — шепочуться про щось своє. за кілька хвилин пролунає дзвінок, і в шкільних коридорах запанує тиша. але не сонна тиша, як вночі, скоріш ділова — кожен займається своєю справою. це ж тільки першокласники вважають, що в школі працюють лише вчителі. ми, дорослі школярі, добре розуміємо, що роботи в школі вистачить усім — і вчителям, і багатьом іншим. ось, наприклад, прибиральниця людмила миколаївна — швиденько пройшлася із шваброю — і підлога на третьому поверсі блищить, мов палуба на кораблі. на другому поверсі віконна рама пропускає холодний вітер — з нею вже возиться наш майстер віктор васильович. віра антонівна, завгосп, замінює не дуже чисті гардини, а олена олександрівна, чергова з першого поверху, поливає квіти у величезних квітниках. а ще затишку додає незрівнянний аромат, шо розповсюджується з їдальні — таких паляниць, які печуть наші кухарі, ніде більше не скуштуєш.

ответ: кожен з нас є різним, неподібним на інших. люди вчиняють погані і хороші вчинки, які залишають за собою певний слід. але в першу чергу, на мою думку, ми повинні залишити за собою якийсь корисний та дійсно хороший слід. це може бути внесок у розвиток науки, захист вітчизни чи просте волонтерство. ми повинні розвиватися, досягати чогось нового, не стояти на місці. але, попри все перечислене, ми не повинні забувати про себе - адже це наше життя. по-друге, ми вже давно псуємо нашу планету і її чудесну природу. з самого початку наша планета була чиста та не підлягала небезпеці, але тепер все змінилося. з кожним днем по всій землі люди   засмітчують навколишнє середовище все більще і більше , а нові технології вимагають великих жертв, як, наприклад, великої кількості відходів. будуються нові заводи, які забруднюють наше повітря ще гірше, ніж величезна кількість автомобілів, та ми про це майже не думаємо.

отже, людина повинна жити своїм життя, не забувати про те, що вона на цій планеті не одна і старатися принести користь іншим настільки, наскільки вона може це зробити.

объяснение: