Составити речення зi словами голуб, кравець, швець

                      стомлений і виснажений кравець працював і вдень, і вночі, щоб на ранок одяг був пошитий.      тільки-но  швець закінчив лагодити взуття - відчинилися двері і до хати зайшла невеличка дівчинка, яка тримала в руках кошик із запашними пиріжками та свіжим молоком.          сизий голуб, у якого було зломане крильце, ніби благав мене про .

В  парку  люди  кормлять  голубів.кохані  фоткаються  з  білими  голубами. кравець  дуже  гарно  крое  одяг швець  працюе  в  отелье.

Як часто нам не вдається знайти спільну мову з нашими дідусями й бабусями. їхній життєвий досвід найчастіше здається нам застарілим, тому ми хочемо все робити самі. якось ми з дідусем робились об заклад, чий час цікавіше. він говорив, що вони будували нову країну, боролися за свої ідеали, а ми тепер нічим не цікавимося, крім себе й комп’ютера. а я доводив, що тепер набагато більше можливостей, а місце для боротьби й у наш «байдужний» століття найдеться. от брат мій, наприклад, на площі в мітингу брав участь, щоб проїзд студентам дешевше зробили. так вони ж добились свого! виходить, і ми боремося! дідусь тільки посміювався над моєю запальністю. а я раптом зрозумів, чому його час здається йому кращим. тоді він був молодим і був щасливий, у нього все було спереду, він був сильним і не замислювався про багатьох сумних речах, про які змушений думати тепер. тоді я вирішив припинити нашу дурну суперечку й запропонував дідусеві партію в шахи. за цією грою дід завжди забуває про вік і молодіє на очах. а мені так приємно подарувати моєму дідусеві хоч кілька хвилин молодості!

Ямайже весь свій вільний час проводжу зі своєю сім'єю! ми кожного разу під час відпочинку знаходимо якісь пригоди, а наша матуся виконує в них головну роль. ось один із кумедних випадків, який я запам'ятав його на все життя!   це було не дуже давно. кожної осені ми, як великі грибники, вирушаємо до лісу! нас не цікавить знайдемо ми щось або ні! нас цікавить сам процес пошуку, ми полюбляємо рискати по місцевості та як вже з'ясувалося шукати пригоди.  як це все відбувалося! я зі своїм братиком, як самі молодші у родині, пішли оглядати територію, за звичай в наш кругозір входить окружність невеликого радіусу. від нашої зупинки ми відходимо недалеко. але наша матуся, взявши свою найкращу подругу, пішла у саму чащу лісу, думаючи, що там грибів найбільше. вони були впевненні, що добре орієнтуються в лісі. так воно все і сталося, але в переносному значенні! вже через одну годину, наша чоловіча компанія захотіла їсти, вся їжа лежала у машині, але ми вже звикли до того, що за нами завжди треба заносити хвіст та й почали хвилюватися за наших жінок. спочатку тато телефонував нашій мамі, щоб дізнатися вони скоро чи ні, а то вже дуже животи скручувало від голоду. ну як це? вже півтори години пройшло, а ми ще ненагодовані! на це матуся відповіла, що вона знайшли невеличку галявину грибів та скоро вернуться. назбиравши повні кошики, мама з подругою звернули увагу на те, що вони втратили орієнтацію на місцевості та не в змозі самостійно вийти з лісу, але мама взяла владу в свої руки і сказала слова великого : «я все порешаю». вона бере слухавку та телефонує нам, в надії, що ми їх врятуємо. почувши схвильований голос у мобілці, тато побіг до машини та почав натискати на автомобільний клаксон, знаючи, що звук транспорту вони точно почують та прийдуть. але це було марно, подруги були вже дуже далеко і почалася паніка. наш тато, як великий психолог заспокоїв схвильовану матусю та заставив її розповісти йому про місцевість, на якій вони перебувають, в цю хвилину слухавку взяла подруга і як великий сусанін, почала заводити тата у глухий кут. таким чином ніхто з них не міг зрозуміти, де вони знаходяться і що робити далі. вибратися з лісу жінкам допоміг місцевий житель, який на їх щастя проходив мимо. невдовзі мама з подругою повернулися з повними кошиками грибів, вони не були втомлені та перелякані, а навпаки радісно усміхались, що не можна сказати про нас! для себе я зробив висновок, що наша рідна матуся знайде вихід з будь-якої ситуації.