Скласти речення з парою слів гамувати - тамувати, людний - людяний. болісний - болючий, на протязі - протягом.

Він весь час намагався гамувати себе, але у цій компанії тамувати себе не вдавалося. різношерстний людний потік рідко був людяний до слабких. розмова на болісну тему була болюча. протягом кількох хвилин він одиноко стояв на протязі..

1) я люблю українське село , повне шуму , повне дум . ( дане речення ускладнене відокремленим узгодженим означенням (воно виділене ) 2) лукаш - дуже молодий хлопець , гарний , чорнобривий , стрункий , в очах ще є щось дитяче . ( дане речення ускладнене відокремленою прикладкою ) 3) брянський , з туго перетягнутим станом , з білявою чорною , стоїть облитий при західним сонцем . ( дане речення ускладнене відокремленим неузгодженим означенням ) 4)квітів у селі , особливо мальв , дуже багато .( дане речення ускладнене відокремленим додатком ) 5) два метелики , один за другим , злітають звідкись на тихі трави . ( дане речення ускладнене відокремленою обставиною )

Твір на тему "як моя сім"я готується до великодня"до великодня мої батьки та бабуся готуються заздалегідь. усю страсну седми¬цю вдома панує якийсь піднесено-святковий і водночас урочистий настрій. мама з бабусею скрізь прибирають, одне слово — готуються до свята. та найважливіши¬ми для всієї родини цього тижня є три події. по-перше, вся родина готується до причастя у великий четвер. напередодні, у середу, ввечері, мама, тато, бабуся і я йдемо до церкви на вечірню, сповідаємося у нашого духівника отця павла. отця павла ми знаємо давно — він частий гість нашої родини. наступного дня, у ве¬ликий четвер, причастившись, радісні повертаємось додому. серця наші спов¬нені радісного передчуття вже близького свята — великодня. подруге, у страсну п'ятницю ми з бабусею, щойно я повернусь зі школи, знову йдемо до храму — вклонитися плащаниці господа нашого ісуса христа; якось я запитала бабусю: "а навіщо ми це робимо? " вона на мить замислилась і відповіла: "це, наче від¬дати останню шану померлій людині, попрощатися з нею. уявляєш, як зраділи апостоли, побачивши воскреслого христа. радості їхній не було меж".  і, нарешті, третя подія, для мене найцікавіша, — випікання пасочок. це вже ми з бабусею удвох хазяйнуємо — я їй . бабуся спочатку ставить опару, потім, коли вона підійде, замішує тісто і випікає пасочки. далі — вже моя справа. я їх прикрашаю. і тут я волю фантазії — двох однакових пасочок у мене не буває. бабуся завжди задоволена моєю роботою.  а потім найголовніше — свята великодня ніч. усією родиною ми пізно ввече¬рі йдемо до храму. мама намагається вдень покласти мене спати. "це ж усю ніч у церкві на службі стоятимемо, не витримаєш", — каже вона. та де там! хіба я можу заснути, коли всі готуються до свята. "мамо, я витримаю", — запевняю я її.  у храмі людей — повно-повнісінько. багато наших знайомих, мама з татом радісно вітаються з ними. намагаємося стати ближче до вівтаря, щоб усе було добре видно.  та ось у храмі настала тиша, загасили усі свічки, лампади, вимкнули світло. стало зовсім темно і тиша така, аж а потім із вівтаря донеслося ледве чутно: "воскресіння твоє, христе " — і засвітився у вівтарі вогник. усі люди, як один, підхопили: "ангели співають на " священик вийшов із вівтаря із запаленою свічкою і вигукнув: "христос воскрес! " усі в храмі в один голос: "воістину воскрес! " — і почали запалювати свої свічки від свічки отця павла. вмить цей вогонь розійшовся по храму.  потім був хресний хід. уявляєте: ніч, темно — і ми, радісні, веселі, зі свічками йдемо навколо храму. це так здорово!   знову ми зайшли в храм і почалася великодня служба. щоразу, коли священик вітав людей: "христос воскрес! ", усі дружно відповідали: "воістину воскрес! " а наприкінці служби святили пасочки, і нас також кропили святою водою — вмить сон куди й подівся (а я вже таки добре стомилася і дуже хотіла спати).  один по одному почали розходитися по домівках. кожен ніс додому запалену свічку. втомлені, щасливі, пішли додому й ми.  незабутня, свята великодня ніч! христос воскрес!