Провідмінювати шістсот, кількасот, кільканадцять

Н. шістсот р. шестисот д. шестистам з. шістсот о. шістьмастами м. на/у шестистах н. кількасот р. кількасот д. кількастам з. кількасот о. кількастами м. на/у кількастах н. кільканадцять р. кільканадцяти д. кільканадцятьом з. кільканадцять о. кільканадцятьма м. на/у кільканадцятьох

Історія людства нараховує багато тисячоліть. і вже багато тисячоліть тому було складено перші правила поведінки людини серед інших людей. це було зроблено для того, щоб кожен почувався зручно, нікого не боявся й міг сподіватися на захист. звичайно, ці вимоги стосувалися абсолютно кожної людини. змінювалися часи, дещо змінювалася сама людина, але завжди й усюди її правила поведінки, які ще звуться етикою.здається, правильно поводитися дуже просто: треба лише додержуватися декількох загальноприйнятих правил. але існує один секрет: жодне з цих правил не діє, аж поки людина не навчиться поважати сама себе. що це означає? людина, яка навчилася поважати саму себе, ніколи не образить слабшого або молодшого, ніколи не буде хизуватися своєю силою або красою. таким чином, з поваги людини до самої себе народжується повага до оточуючих людей. коли ж у суспільстві більшість людей, як то кажуть, шанується, то й у державі жити легше.

Усвіті живе дуже багато людей, та не всі знають у чому полягає духовна краса людини. більшість відповіла б на це так: духовна краса людини полягає в її внутрішньому світі, моральній вихованості, самовдосконаленні, скромності та гідності. також у здатності творити добро, бути чуйними, милосердними й щирими. люди споконвіку вбачали красу душі. саме ці духовні риси охарактеризовують зовнішність особи з кращого боку. завдяки самовдосконаленню людина пізнає зовнішню та внутрішню красу всього, що нас оточує. намагається якось виділитися поміж інших своїми моральними вчинками обов’язками. хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов’язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось – творчість. я не уявляю себе щасливим без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. ці та інші потреби називають духовними проблемами людини. недарма, що всі поважають більше тих, хто відчуває і бачить духовність, моральність і особливість. саме ці люди, немов «сяють» добром, чесністю, розумінням, протистоять несправедливості. тому, я вважаю треба поважати, цінити, брати, як зразок для наслідування тих, людей хто розуміє, у чому полягає духовна краса людини.