На казку "цар плаксій та лоскотон" які на вашу думку життєві цінності головних героїв?

Уголовних героїв казки імена говорять про характер. наприклад, старша дочка царя плаксія -- нудота, середня -- вай-вай, молодша -- плакота. навіть, у самого ім'я -- плаксій. ці герої нудні, дурні, позбавлені почуття гумору, не бачать радощів життя. їх життєві цінності полягають у лінощах, неробстві. добрий дядько лоскотон зовсім інакший, в нього життєві цінності -- це дарувати радість та щастя оточуючим, він також має ім'я, яке говорить про його якості.

прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст. як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм . його дитинство пройшло в мальовничому селі устинівського району. бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. тато своїми руками склав перший свій велосипед «україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «мінськ» будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі - кормороздатчику. він з відповідальністю ставився до своєї роботи. на посівній, понад планом засіяв 450 гектарів. так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся. змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. навчався тато в школі – інтернаті, так як в селі школи не було. і там він був переможцем по шахам, і місце на обласному конкурсі, і місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. мені є чим гордитися за тата.

))

життя - найдосвідченіший учитель

якось один поет-пісенник сказав, що людина ніколи не навчиться ходити доти, доки не наб'є собі коліна. інакше ка­жучи, скільки б не казали, що можна вчитись на помилках інших, але людина ніколи не набуде досвіду, не проживши власне життя, вчинивши безліч своїх помилок.

візьмемо, наприклад, дитину. на початку свого життя вона ще не вміє ходити. батьки вчать свого малюка цього, підтримують за ручки, показують, як треба правильно ста­вити ніжку. але тільки тоді він по-справжньому навчиться ходити і буде твердо триматися на ногах, коли сам, без сто­ронньої зробить перший крок, неодноразово впаде і наб'є собі декілька ґуль, тобто через власний досвід відчує рівновагу і зрозуміє, як треба діяти.

та от людина подорослішала, обрала собі майбутню про­фесію, відповідно пішла у той чи інший навчальний за­клад. але скільки б знань не вкладали в неї, скільки б людина не вчила теорію, вона тільки тоді стане спеціаліс­том своєї справи, коли піде працювати і надбає власний досвід у тій роботі, зробивши декілька, а можливо, і ба­гато помилок, особисто відчувши гіркий присмак невдач і радість від власних здобутків та перемог. і тільки тоді стане справжнім майстром, коли в неї за плечима будуть досвід і мудрість минулих років.

тож життя — це, справді, найдосвідченіший вчитель, бо як би людина не вивчала писані закони, скільки б не про­читала книжок, та життя завжди поставить перед нею таку , яку не розв'язати жодна теорія, а ­же лише власний досвід і власні знання, надбанні протягом життя.