Твір-мініатюра на тему "золота осінь", використовуючи активний та пасивний стан.

Минуло літо.владною господаркою йде по рідному краю чарівна осінь.заквітчала вона поле,ліс,садки і парки.осінь пофарбувала золотом вбрання дерев.трава пожовкла і прилягла до землі.на ланах ніжною зеленою щіточкою зійшла озимина.ліс одягнувся в яскравий одяг.тільки величаві сосни і ялини стоять у зеленому вбранні.на блакитному небі пливуть у далечінь білі хмарки.ласкавий вітер натягнув у повітрі срібні струни.це летить тоненьке павутиння.настало бабине літо.

свою спадщину — київ — князь ярослав мудрий прикрасив не гірше від найяскравіших міст світу. дехто натякав князеві на його марнотратство: навіщо то золото? і навіщо церкву поставлено на пагорбі? але князь ярослав знав, що робив. нехай усі — і чужоземці і мандрівники, і друзі, та й вороги — одразу бачать, який багатий, красивий і могутній київ.

київський софійський обор дає нам уявлення про велич і красу архітектури київської русі. в усій європі жодна споруда її т. не могла зрівнятися з київським собором, завдовжки без виступів він 37 метрів, завширшки — 55. храм має п'ять нефів — поздовжніх коридорів, які на східному фасаді завершуються п'ятьма вівтарними напівкруглими виступами — , внутрішньою і зовнішньою галереями. із західного боку височать дві башти зі , що ведуть на другий поверх. вінчають собор тринадцять куполів, які поступово збільшуються від малих по краях до найбільшого центрального. купол і дах вкриті листовим свинцем.

архітектурі органічно відповідає розпис будівлі, який мав на меті звеличити державу. мозаїки і фрески суцільними килимами огортають стіни, склепіння і стовпи собору, серед яких височіє під куполом велична постать оранти. важко переоцінити художню вартість софійських мозаїк. вони, безумовно, є пам'ятниками мистецтва світового значення, що дійшли до нас у своїй первісній красі.

фрески софії збереглись менше, ніж мозаїка. багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.

київська софія — справжня скарбниця давньоруської культури, невмируще джерело знань про далеке минулого нашого народу. нині — це всесвітньо відомий музей.

1. під культурою мовлення розуміють - дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. 2. асонанс- повторення однакових голоснимх звуків у поезії з метою надання їй мелозвучності. алітерація - повторення приголосних для посилення смислової та інтонаційної виразності. звуковідтворення - повторення звуків з метою створення звукового образу. до засобів милозвучності української мови належать: велика кількістьголосних звуків у мові. уникнення збігу приголосних, тобто спрощення у їх групах . наближення речень до поезії завдяки функціонуванню побічного наголосу.