Іі потрібно 5 речень з пасивними дієприкметниками

1. степ у цю пору весь залитий сонцем, огорнутий голубими димками (гр. тютюнник). 2. день живою казкою здивований, він уздрів у сонячних долонях, як сміється сонечком цілований, залоскотаний бджолою сонях (і. яворський). 3. ліс стояв могутнім прямокутником, витягненим з півночі на південь. так у ньому й дороги були прокладені (і. сенченко). 4. дорога звісила свої колії вниз і впала в підсинений полумисок долини (м. стельмах).

Родинна злагодаРодина дуже важлива у житі кожної людини. Це найближчі, найрідніші люди, яких ми дуже любимо, які дарять нам тепло та допомагають у складних ситуаціях. Це й рідна домівка, затишна та безпечна. Родина- це твій маленький світ, в якому все зрозуміле, дороге. Родина наші батьки закохалися та вирішили одружитися. Потім у їхній родині з'явилися діти. А через кілька років ми самі станемо дорослими та захочемо створити свою сім'ю. — основа нашого суспільства. Колись Справжня родина- це більше, ніж просто бути родичами. Це особливе ставлення одне до одного. Це любов, взаємоповага, до Це коли кожна людина унікальна та незамінна, як і те, що вона привносить у сім'ю. Це бабусині казки та смачні піроги, це мамина турбота, батькова до Родина - це коли навіть твоя домашня тваринка — ї повноцінний член. Нажаль, родини бувають різними, як і стосунки в них. Наприклад, хтось постійно свариться одне з одним, а трапляється, навіть можуть побитися. А інколи зовсім навпаки- всі в родині ніби зовсім байдужі одне до одного, не цікавляться ні справами, ні інтересами, ні проблемами, не знають, хто чим живе. Є багато анекдотів про це. Наприклад, про те, як батько забирає з дитсадку чужу дитину. Мені здається, в усіх таких історіях є доля сумної правди. Кожен мріє про щасливу родину. Але це залежить від нас, від того, наскільки ми готові вкладати свої зусилля у неї. Бо це особисті ад стосунки між людьми різних поколінь.Наприклад, хтось постійно свариться одне з одним, а трапляється, навіть можуть побитися. А інколи зовсім навпаки - всі в родині ніби зовсім байдужі одне до одного, не цікавляться ні справами, ні інтересами, ні проблемами, не знають, хто чим живе. Є багато анекдотів про це. Наприклад, про те, як батько забирає з дитсадку чужу дитину. Менг здається, в усіх таких історіях є доля сумної правди. Кожен мріє про щасливу родину. Але це залежить від нас, від того, наскільки ми готові вкладати свої зусилля у неї. Бо це особисті стосунки між людьми різних поколінь, поглядів та переконань, які змушені постійно вирішувати побутові питання разом. Звичайно, бувають і конфлікти, і суперечки. Але я вважаю, найголовніше -це поважати одне одного. Головна помилка людей у родинних стосунках, на мій погляд, це те, що вони починають сприймати одне одного як належне. Вони перестають боятися образити, зробити боляче. От з чужими ми завжди ввічливі, а вдома можна нагримати на будь- кого, бо це ж твое! Рідні люди -це подарунок долі, який ми маємо цінувати. А родина- наш надійний притулок у великому, не завжди дружньому світі. I кожен з нас обов'язково має вносити свій вклад у щастя своєї родини...

Вчора бабуся почала розмову про подарунок !

- Про який подарунок ти мрієш?

- Звичайно, мати власний ноутбук. – відказала я.

- А навіщо він тобі? – допитувалась бабуся.

- Перш за все, для навчання! – відповіла я.

Подумавши трошки, бабуся проказала:

- Так, внученько, складна тепер навчальна програма.

- Ти сама бачиш, бабусю, скільки виникає у мене запитань. А для відповідей є Інтернет. 

- А що це таке? – знову поцікавилась бабуся.

- Це, так би мовити, величезна комп'ютерна бібліотека, у якій можна знайти відповіді на безліч запитань, - найбільш зрозуміло пояснила я.

- Для навчання, напевно, ноутбук важлива річ. Але я чула, що він приносить шкоду? – допитувалась бабуся. 

- Це не зовсім так. Просто треба дотримуватися правил поводження за комп'ютером.

- Переконала. Омріяний подарунок чекатиме на тебе. 

- Дякую, бабусю! Це буде найкращий подарунок!