Якщо небулоб сонця щоби люди робили

Без сонця люди б невижили , тому що люди б завжди спали , або працювали в темноті до якої потрібно звикнути .також було б тяжко тому що не було б рослин вони б загинули.

ответ:О,привет,Аня,здесь с тем же во Но смотри,что у меня вышло

Вітер бринить билиною, що не доходячи до містка, блякло, торішньо ворушиться біля ніг. Кущ калини,пробившись крізь товщу снігу, де-не-де червонів ягіддям, краплинами бубок на кетягах. Мов стрічка, що прискорюючись шалено,безладно летить на екрані, летить рвучись мигтючо до хаосу, так щодалі швидше відлітають дні, місяці, роки. Ярославна,до пояса потонувши в заметах, пішла вздовж течії донизу і,неквапом ступаючи з каменя на камінь,зупинилась. (О. Гончар)

Может и не так,но я так сделал

ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА

У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це ву­лиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам'я­таю про неї і повертаюся туди.

Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п'янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам'яталася моя вулиця.

Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.

Запам'ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.

Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам'ятни­ком — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.

Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовто­му листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по пре­красному м'якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Від­чуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.

P. S поставьте свои значения и названия улицы и тд)