Твір на тему: "що таке вічні цінності? "

Аналіз передумов виникнення, функціонування та розвитку людського суспільства починається зверненням до людської діяльності. сама історія, як відомо, є «не що інше, як діяльність людини, що переслідує свої цілі». ставлячи перед собою певну мету, людина починає добиватися задоволення відповідної потреби. тому діяльність людини (її спрямованість, характер, суспільна цінність і значущість) у кінцевому підсумку визначається складною системою потреб, що переплітаються, взаємовпливають одна на одну. поряд з елементарними потребами, задоволення яких забезпечує саме фізичне існування людини (їжа, одяг, житло і т. важливе місце в її житті займають духовні потреби, притаманні людині як родовій істоті, потреби, що сформувалися в процесі соціогенезу. сюди слід віднести передусім потреби людини в любові та спілкуванні, які, в свою чергу, пов'язані з потребами співчутливості, розуміння, захисту честі, поваги. в указаних духовних потребах виділяються вищі соціальні потреби, що формуються на основі взаємозв'язку людини та природи. будучи пов'язаними з емоціями та почуттями індивіда, потреби зазнають впливу сфери неусвідомлених спонукань, нерідко набуваючи при цьому в різній мірі вираженого релігійного й навіть міфологічного забарвлення. відображаючи різні етапи становлення та розвитку особистості, вищі соціальні потреби знімають суперечності, властиві відношенню особистість — суспільство, суперечності соціального середовища. на формування цих потреб справляє також вплив усвідомлення людиною свого біологічного існування, інтерес до проблеми соціального безсмертя.

чи є щось чистіше і цінніше у світі, ніж людська душа? кожна людина наділена нею від народження. залежно від того, як дитину виховують, як вона думає і чим живе, душа або квітне, або занепадає. занепад цього найціннішого скарбу людини — одна із найстрашніших нематеріальних речей, які можуть трапитись, якщо не плекати душу в любові, взаємоповазі та гармонії з навколишнім світом.

людська душа — єдина на землі держава, і це цілковита правда. адже навіть для цього невидимого для ока єства існують свої правила та закони, яких не можна порушувати. недотримання неписаних обов’язків робить душу черствою, байдужою, повільно вбиває її.

серед головних законів — збереження людської душі в чистоті та спокої. людина повинна контролювати свої думки та емоції, якщо не бажає нашкодити собі. совість — це далеко не останній фактор, який впливає на стан людської душі. адже залежно від того, світла чи заплямована вона, людина або почувається добре, або картає і гризе себе зсередини. від цього страждає і крихка душа: будь-які вияви емоцій безпосередньо на неї впливають.

один із наступних законів у державі душі — це життя в гармонії з навколишнім світом. якщо ти любиш людей, то й люди любитимуть тебе і будуть ставитись до тебе добре. якщо ти добре ставишся до своєї землі, дбаєш і піклуєшся про неї, то й вона тобі віддасть сторицею. усі ці чинники загалом вплинуть на твій внутрішній стан, на стан твоєї душі. вони немов зерно: або проростуть здоровим колосом, або навіки загниють на неродючому ґрунті черствої душі.

стан людського єства безпосередньо пов’язаний з формуванням людської особистості, становленням її здібностей та навіть з визначенням її настрою на певний день. якщо душа знаходиться в рівновазі, гармонії, чистоті та спокої, то й поведінка та ставлення людини до життя будуть позитивними. таких людей називають оптимістами.

якщо розуміти під словом «душа» маленьку державу, то оптимісти це ті, хто населяє щасливу й світлу душу. аналогічно песимісти населяють заплямовану й чорну душу, душу людини, яка загубилась у поганих намірах та емоціях, у повсякденній суєті.

раніше люди запитували себе: що є людська душа? ми не можемо побачити її, доторкнутись до неї, почути її запах чи звучання. проте ті особи, душа яких випромінює світло, помітні здалеку. у той же час люди, душевне світло яких потускніло чи згаснуло, також не залишаються поза межами уваги. але якщо перші притягують до себе, то другі відштовхують.

побудова сильної держави — це довга й клопітка праця, це безкінечні старання й зусилля, провали й перемоги. побудова світлої душі — це також справа не одного дня. тож плекаймо вогонь душ наших!

Не  - префікс, без - префікс, пек - корінь, а - закінчення, небезпек - основа.  небезпека  -  іменник,  п.ф.  -  небезпека,  заг.  назва,  неістота,  і  відміна,  тв.  група,  жін.  рід,  однина,  у  н.  або  зн.  відмінку.що  -  префікс,  ден  -  корінь,  н  -  суфікс,  а  -  закінчення,  щоденн  -  основа.  щоденна  -  прикметник,  п.ф.  -  щоденний,  відносний,  тв.  група,  н.в.,  однина,  жін.  рід.