Напишіть будь ласка твір на тему "і малі люди виростают" або "любов виростає з дитинства"

Любов виростає з дитинства любов - це великий дар. без любові життя людини не зможе бути по-справжньому повним. людина, яка ніколи не відчувала любові, викликає жаль. звідки ж береться у людини здатність відчувати любов та дарувати її? а береться вона звідти, звідки і більшість рис характеру, цінностей та вподобань будь-якої людини - з дитинства. саме у дитинстві закладається майже все. якщо дитина росте у родині, де її люблять, то і дитина буде любити - батьків, братів та сестер, бабусь та дідусів, людей, що її оточують, природу, тварин, весь сві тобто, саме у родині дитина навчається любити. любов рідних - це найважливіший досвід для дитини, що росте. пройдуть роки, і, коли дитина виросте, вона зможе створити щасливу сім'ю, що буде ґрунтуватися на коханні.   на жаль, іноді трапляються сім'ї, де дітей або не люблять, або не вважають за потрібне висловлювати цю любов. дитину переконують у тому, що її люблять тільки за якихось умов - наприклад, якщо дитина буде слухняною. дитину привчають до думки, що любов потрібно "заробляти". це величезна помилка, мабуть, найбільша з помилок, які тільки може зробити людина у вихованні. у такій родині дитина не отримує достатньо безумовної батьківської любові і не зможе навчитися любити не "за щось". якщо їй пощастить, то вже у дорослому віці людина зробить для себе відкриття - дізнається, що любити можна просто так, без будь-яких умов, не чекаючи нічого у відповідь. тому, найцінніше, що можуть дати батьки дітям у родині - це любити їх, бо  любов виростає з дитинства.   

это за весь год

Объяснение:

Перший шкільний день неможливо забути. Всі ново, все цікаво. Так радісно на душі від того, що ти тепер учениця, що ти вже велика. Мою першу вчительку звуть Світлана Петрівна Ісакова. Це чудовий чоловік. Вона завжди ставилася до нас з добротою і розумінням і дбала про нас, як про власних дітей. Вона хотіла, щоб в старші класи ми пішли розвиненими і розумними. Перший рік ми ходили в школу майже як в дитячий сад. Вранці ми вчилися, грали, сперечалися і чекали батьків. З другого класу ми стали справжніми школярами.  Але от непомітно пролетіли чотири роки, і ми вже п'ятикласники. Нашого класного керівника звуть Тищенко Галина Миколаївна. Ми її дуже любимо. Вона проводить з нами багато конкурсів, ходить в походи. Галина Миколаївна добрий і цікавий чоловік. Нам подобається з нею спілкуватися. Вона за нас дуже переживає і віддає нам всю душу. У нас багато й інших вчителів. Всі вони дуже розумні і хороші люди. Вони намагаються віддати нам свої знання і підготувати нас до дорослого життя. Але ми поки ще діти і нам іноді більше хочеться пограти і похуліганити, ніж вчитися. Ми не завжди розуміємо, що вчителі намагаються для нас. Ми іноді їх розбудовуємо і навіть ображаємо. Кожен вчитель вимагає щось своє. Один, щоб не крутилися, інший, щоб не базікали і ще багато всього. Всі уроки дуже цікаві. На кожному з них дізнаєшся щось нове і пізнавальне. Коли вивчаєш нову тему, навіть не помічаєш, як пролетів урок.  У школі у мене багато друзів. Раз у раз з усіма вітаюся. Моя найкраща шкільна подруга - Катя Казакова. Ми з Катею давно дружимо. Дружба у нас міцна. Якщо сваримося, то на день. На наступний день ми обов'язково миримося. Це тому, що ми міцно дружимо, і тому, що нас пов'язує школа. А подружилися ми саме в школі. Якщо б не школа, я б ніколи, напевно, з нею не дружила. Коли я пішла в 5-й клас, відбулися великі зміни але порівняно з початковою школою. Тепер потрібно дивитися щодня розклад, так як воно змінюється. А найголовніше - ми в різних кабінетах. Іноді від цього так втомлюєшся! Але мені дуже подобається бути ученицею. Я намагаюся вчитися якнайкраще, щоб не засмучувати батьків, та й самій мені це знадобиться. Знання потрібні скрізь і завжди, адже у мене попереду ще ціле життя. Батьки мені завжди кажуть, що, якщо хочеш чогось досягти в житті, потрібно починати працювати з дитинства. А навчання зараз - це мій головний працю. Вчитися мені дуже подобається. Я взагалі цікава. Мені все цікаво. Адже стільки всього відбувається на світі, хочеться все дізнатися. Я люблю брати участь у різних конкурсах і вікторинах. У нас в школі дуже весело і цікаво. Бувають спортивні змагання та святкові вечори. Все це ми будемо згадувати, коли закінчимо школу. Коли ми вчимося, то з нетерпінням чекаємо змін і канікул, особливо літніх. Влітку добре і привільно відпочивати, але пройде місяць інший і починаємо сумувати за нашій школі і друзям.   Шкільні роки чудові.  З дружбою, з книгою, з піснею,  Як вони швидко летять ...

Твір з української мови на тему: "Земля не вибачає байдужості"

Природа – це наш дім, у якому, як і у нашому помешканні, ми повинні зберігати чистоту. Кожна людина має усвідомлювати необхідність збереження природи. Це до нам потурбуватись про майбутнє нашої планети, знайти шляхи вирішення багатьох екологічних проблем.

Природа – це спільне надбання усіх націй, тому її чистота залежить лише від кожного із нас. Лише ми самі можемо створити собі безпечне майбуття. Земля не прощає байдужості, вона відплачує за нашу недбалість різноманітними екологічними катастрофами, які негативно впливають на здоров’я кожної людини на планеті.

Людська недобросовісність – найбільша проблема у взаємодії живих істот із природою. Єдина можливість відновити здоров’я нашої планети полягає у правильному духовному вихованні батьків своїх дітей, в справді сумлінному ставленні до власних потреб, усвідомленні загальнолюдських проблем кожною особистістю.

Земля горда, тому зневажливого ставлення до себе не прощає. Не любить байдужих. Але я вірю, що відродиться у людських душах правильне ставлення до природи і кожен із нас стане цінувати те, що має наша планета. Адже чимало у нас ще людей, які люблять землю і вміють на ній працювати