Іть знайти антоніми до слів, (вони є не у всіх слів) сталевий, дерев яний, іспанський, добрий, веселий, тихий, камінний, пшеничний, ігорів, гарячий, морський, ячммінний, шахтарський, курячий, тітчин, кислий, вовчий, телевізійній. заранее .

Добрий-злий веселий-сумний тихий-голосний гарячий-холодний все, більше антонімів не існує до цих слів.

  осінній ліс особливий.

        у золоте вбрання одягаються дерева. зелений колір зникає. тільки пишні ялинки пишаються своїми платтями. десь скрипне гілка під натиском прохолодного вітру. високо в небі летять у вирію птахи. іноді серед гілок дерев можна помітити роботящу білочку чи їжака. вони заклопотано готують запаси на зиму. після дощу з-під листя визирають гриби, просяться до кошиків грибників. о цій порі їх дуже багато.

      золота осінь зачаровує усіх своїми барвами.

Типо у вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. спека минула. стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.аж очі розбігаються від багатства кольорів! зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. у пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. і коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків. а потім осінь стає сумною. поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. а якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. до наступної весни вирушають птахи у теплі краї. стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. і вітер дужчає. ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. і осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…