Удоскональ текст, поширюючи речення прикметниками. після дня настав вечір. на небі з*явилися зірки. сонце сховалося за лісом. землею стелиться туман.

Після довгого дня настав тихий вечір. на неосяжгому небі з*явилися блискучі зірки. яскраве сонце сховалось за густим лісой. величезною землею стелиться густий туман.

Доброго дня, ганно степанівно! - здрастуй, петро! а ти чому не у школі в такий час? - так зараз же весняні канікули. до наступного понеділка ми відпочиваємо. - зрозуміло! ну, канікули – це добре. можна переробити купу корисних справ. от ти, наприклад, на що витрачаєш вільний час? - о, багато на що! гуляю, читаю книжки, вчуся працювати на комп’ютері… - молодець! а чи багато вам на канікули? - так, немало. це ж канікули посередині семестру. ось по літературі два великих твори задали, доповідь по ії та ще декілька та вправ. сумувати ніколи! - то й добре. а зі шкільними товаришами спілкуєшся на канікулах? - звичайно! тільки багато хто з них їде кудись відпочити. зате потім повертаються з новими враженнями та розпові багато цікавого! а як справи в миколи? - усе добре. микола зараз на лекціях – у студентів немає канікул у середині семестру. - справді? це, мабуть, важко – вчитися півроку безперервно. - мабуть, спочатку так, а потім звикають. ну добре, відпочивай! переказуй вітання мамі! - дякую, а ви – миколі! до побачення!

Подвоєння приголосних утворюється: 1. при збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і пост­фікса, частин слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, пере­нісся; міськком, юннат. 2. у прикметниках на -? енн(ий), -? анн(ий) (ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний. 3. у словах бовван, ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них. подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається: 1. в усіх відмінках іменників середнього роду ii відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. але: сторіч, знань, знарядь. якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів. 2. перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; ілля, іллі, іллю, іллею; стаття, статті, статтею (але – статей). 3. перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (iii відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, січ – січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю. якщо в називному відмінку однини основа закінчується на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю. 4. у прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню. 5. у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.