Який твір можна написати на тему святий вечір у моїй сімї

«зимові свята у  моїй сім'ї »

зима – чарівна пора року. мені подобається, коли надворі ясна морозна погода та падає сніг. на вікнах з’являються вигадливі малюнки  коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків.

коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо!

у  січні ми відзначаємо найцікавіші свята – новий рік та різдво. у цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви. мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир мерехтять різнобарвні лампочки. найприємніше в новорічних святах – дарувати та отримувати подарунки. колись я вірив, що їх приносить дід мороз і писав йому листи. проте й отримувати дарунки від батьків дуже цікаво!

зима дарує нам багато краси та веселощів. незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також   більше уваги приділити своїм близьким людям. а крім того, варто пам’ятати, що зима невічна і скоро прийде тепла, лагідна весна.

володимир  винниченко в оповіданні «федько-халамидник» роз­глядає питання добра і зла на прикладі життя двох хлопців: федька й толі. прочитавши цей твір, я зрозумів, наскільки хибним може бути перше враження від людини, наскільки зовнішність може бути оманливою. ось перед нами два хлопці — толя; про якого автор каже, що «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. чистенький, чепур­»,іфедько— «чистийрозбишака-халамидник». «небуло того дня, щоб хто-небудь не жалівся на федька: там шибку з рогат­ки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопо­том».

так, федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусі, своїм одноліткам не дає гратися. але коли ми пильніше придивляємося до цього хлопчика, то бачимо, що на­справді він — чесна і порядна людина. він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього всі гніваються. він ніколи не ховається за спину іншого. інша справа — толя. це зла, хитра людина. він вважався другом федька, та насправді ніколи їм не був. бо навіть не вміє по-справжньому дружити. він не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний. навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. толя — це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.

читаючи оповідання в. винниченка, я постійно думав про те, як було б добре, якби більше було таких людей, як федько, — добрих, чесних, на яких можна покластися у важку хвилину життя. та, на жаль, у нашому світі ще дуже багато таких, як толя, — брехливих, злих,  що рятують тільки себе, зраджуючи друзів.