Одного чудового ранку я прокинувся і зрозумів, що настала осінь. тобто, за календарем вона настала вже більше місяця тому, але усі вважали, що ця осінь несправжня, бо було тепло, майже, як літом. це і було літо, тільки бабине. всупереч цьому, ранок був по-справжньому осіннім. за вікном стояли дерева у жовтому та багряному листі. я підвівся з ліжка і відчинив вікно. на зміну затхлому сморіду ранкової спальні у мою кімнату увірвався справжній запах осені. і він теж казав про те, що остання пора року повноправною володаркою увійшла у свої володіння. я вдихнув цей струмінь повітря повними легенями. так, це була осінь. у кожної пори року існує свій запах. взимку – це запах морозу і першого снігу. навесні – розквітаючих бруньок, квітів та трави. влітку – гарячого повітря і спаленої сонцем полонини. але запах осіні не можна порівняти ні з яким іншим. у нього багато складових: це запах зіпрілого листя, вогнищ, на яких, усупереч усім заборонам, спалюють це листя… а ще, це запах смерті. осінь – це пора року, коли природа, начебто, помирає. осінні пейзажі укупі з тяжкими роздумами наводять на сум та розпач. вроде так на украинском.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір з дієприкметниковим зворотам на тему в контакте