Пригадай, який вигляд має калиновий кущ навесні й восени. напиши про це текст-опис

Кущ калини навесні і восени. калина гарна будь-якої пори року.навесні вона вбирається у смарагдове листя.біле мереживо квіток робить її схожою на наречену.згодом на місце квітів з`являються кетяги,які наливаються терпким соком.а осінь привкрашає червоним і золотавим листям.яскраво-червоні кетяги ховаються в багряному листі.

калина - символ україни. як багато пишуть поети про цей символ. навесні і восени калина завсім різна.на весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними . цвіте калина білими суцвіттями. милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. за літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. восени калина  чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. ягідки калини кислі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.

Твір “сила слова” або “слово — це зброя”на світі існує невидима сила. вона є водночас зброєю та лікарем. вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. ця сила є словом. є навіть приказка: “слово — вершина людського”. я з нею цілком згодний. слово — одне з найвищих досягнень людей. особливо велике значення для  людини  має рідне слово. його дитина чує ще в колисці від  мами, потім вперше вимовляє його своїми вустами, а потім вчиться розбирати його літери у  книгах. з рідним словом виростає людина,  особистість. що це таке — слово? “словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна з собою ціле військо скликати! ” - такі рядки поети присвячують йому. одне тільки слово може збудити в людині відчай або лють. а може підбадьорити, надихнути, повернути до  життя. також слід зауважити, що слово і мовчання пов'язані, вони лежать на тих самих важелях. недарма кажуть, що слово — це срібло, а мовчання — золото. це правильна приказка. часто буває, що необачно скривдиш  друга  або когось з родини, а потім стає соромно. краще б і не говорив нічого.до того ж безкінечно базікати не можна. слова можуть втрачати свою цінність, якщо ми говоримо їх занадто багато або не за темою розмови, а також не підкріплюємо реальними справами. тобто, просто кидаємо слова, обіцянки на вітер.слово є силою, якщо воне не пусте. гостре слово українських письменників, наприклад, вголос говорило про гноблення простого народу. і сьогодні сміливе слово здатне захистити людину, встановити справедливість. так будемо користуватися словом обережно та влучно, бо воно є великою силою та цінністю! і тільки від людини залежить, як використати цю силу: на зло чи на добро.

На мою думку, так. Кожна наша дія - це репліка, яку ми кажемо природі. Якщо ми робимо гарні вчинки: садимо дерева, піклуємося про чистоту навколишнього середовища, раціонально користуємося ресурсами, природа відповідає нам вдячністю і також готова створити для нас гарні умови життя. Якщо ж ми робимо погані вчинки: знищуємо популяції тварин, забруднюємо атмосферу, руйнуємо озоновий шар, природа також відповідає сумними для нас наслідками. Все як у людей: ніхто не буде відповідати доброзичливістю на зневажливі вчинки проти нього