До поданого слова вести, за префіксів за, пере, від, до, при, скласти словосполучення

Завести машину перевести через дорогу додому довести до магазину

високий-вищий

вузький-вужчий

тяжкий - тяжчий

дужий дужчий

солодкий - солодший

швидкий - швидший

добрий - добріший

м`який – м`якший

близький - ближчий

легкий -легший

короткий - коротший

різкий – різкіший

 

 

вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми:   просту  (синтетичну) й  складену  (аналітичну).

проста форма  утворюється від  основи  прикметника (прислівника) шляхом додання  суфікса  «-іш-» або «-ш-». особливості чергування звуків:

·                у першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін:   тугий  — тугіший (туго  — тугіше), різкий  — різкіший (різко  — різкіше), сухий  — сухіший (сухо  — сухіше

·                у другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:

- суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» :   солодкий  — солодший (солодко  — солодше), короткий  — коротший, широкий  — ширший.

- приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників:   важкий  — важчий (важко  — важче), тяжкий  — тяжчий (тяжко  — тяжче), близький  — ближчий (близько  — ближче), низький  — нижчий, вузький  — вужчий, дужий  — дужчий, дорогий  — дорожчий (дорого  — дорожче). ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);

1.      у двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються:   легкий  — легший (легко  — легше), довгий  — довший (довго  — довше);

2.      приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». таких прикметників і прислівників три:   високий  — вищий (високо  — вище), товстий  — товщий (товсто  — товще), красивий  — кращий (красиво  — краще). паралельно з формами  товщий, товще  існують  товстіший, товстіше. звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);

3.      приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається:   короткий  — коротший  [корочший],  багатий  — багатший[багачший],  молодий  — молодший  [молоджший],  гладкий  — гладший  [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).

основа прикметника і прислівника може залишатися без змін:   м 'який  — 

м 'якший, дешевий  — дешевший, здоровий  — здоровший.

Одного сонячного ранку на території королівства мови трапився курйоз. неждано-негадано з'явилися чужинці - дієприкметний та дієприслівник. вони, б'ючи себе кулаками в груди, кричали, що прийшли в гості до своїх, до діда дієслова та його дітей - сина прикметника та онучки обставини. ті, в свою чергу, обурювалися, кажучи, що то нав'язана чужинцями думка і до цих диваків ніякого відношення не мають. де ж таке бачено, щоб порядні прикметники та обставини відповідали ща якісь чужі запитання? ! пішли бідолашні на розсуд до королеви граматики, ану ж, вона має знати відповідь у цій ливеій ситуації. мудра правителька пояснила, що справді, колись давно у всіх потерпілих були спільні предки, тож вони є родичами. присоромлені дієслово, прикметник та обставина вибачилися, і навіть поступилися місцем у реченні. з тих пір дієприкметник та дієприслівник не зазнають поневірянь, та не всі народи їх прийняли, тому учні до цього часу роблять помилки.