Склади по 2 речення зі словами голки, коса, так, щоб показати його багатозначність.

усі люди різні. кожен має свій індивідуальний набір рис, як позитивних, так і негативних. не існує абсолютно поганих чи добрих людей. усі мають світлу й темну сторони душі. тож не можна сказати, що порядною є та людина, яка володіє лише позитивними рисами. та й чи існує така людина взагалі? порядною є та людина, яка прагне вдосконалитися, позбутися своїх вад.

відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. у порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.

порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. її внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на .

існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. на мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. а по-друге, усі люди змінюються.

стати порядною людиною ніколи не пізно. хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого способу життя.

звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. а взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.

майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. у канадців - клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. правду каже прислів’я: без верби й калини нема україни. з давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. в калині, кажуть, материна любов і мудрість.

колись цю рослину цінували особливо. не було, здається, хати, біля якої не кущувала калина. як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. а вже коли достигали, їх вішали попід стріхою.  

кущ калини біля материної хати. це не тільки окраса, а й глибокий символ. це наш духовний світ, наша спадщина. кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. хіба не просто це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска!

мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше – коли викорчував – ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. її може подарувати лише сопілка з маминої калини.